розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Волинської області від 21 березня 2017 року,

У листопаді 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3472,03 доларів США, що за курсом Національного банку України складало 88 849 грн 25 коп.

На обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що 22 травня 2007 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір №VOKVGK00001389, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 20 000,00 доларів США строком до 22 травня 2037 року, а позичальник зобов'язувався у строк та на умовах, визначених кредитним договором, повернути кредит і сплатити проценти.

Позичальник ОСОБА_4 своїх зобов'язань належно не виконав, внаслідок чого станом на 26 жовтня 2016 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 41 561,05 доларів США, з яких: 23 405,94 доларів США - заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 9 010,41 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом, 1 573,44 доларів США - заборгованість по комісії та 150,77 доларів США - пеня.

Позивач також вказував, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2011 року за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "УФА "Верус", ОСОБА_4 з останнього була стягнута заборгованість, яка існувала станом на 21 травня 2009 року у розмірі 21 541,94 доларів США, з яких 19 933,91 доларів США - заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 503,07 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом, 40,33 доларів США - комісія та 7,54 доларів США - пеня.

Таким чином вважаючи, що різниця заборгованості відповідача становить 13 655,71 доларів США та посилаючись на те, що закон дозволяє кредитодавцю на свій розсуд вимагати від боржника частину заборгованості, банк просив стягнути з відповідача 3 472,03 доларів США заборгованості за тілом кредиту.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 10 лютого 2017 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором, що виникла станом на 26 жовтня 2016 року, в сумі 3 472,03 доларів США (тіло кредиту), що еквівалентно 88 849 грн 25 коп

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 21 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Ковельського міськрайонного суду від 10 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2011 року, яке набуло законної сили, було встановлено, що відповідач отримав кредит у розмірі 26 000,00 доларів США, проте у зв'язку із неналежним виконанням ним своїх зобов'язань з нього було стягнуто заборгованість у розмірі 163 936 грн 34 коп., що еквівалентно 21 541,94 доларів США, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_4 на користь банку 3 472,03 доларів США (тіло кредиту).

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 61, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, надав належну оцінку розрахунку заборгованості за спірним кредитним договором та виходив з того, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2011 року з ОСОБА_4 була стягнута вся заборгованість, яка існувала станом на 21 травня 2009 року у розмірі 21 541,94 доларів США, з яких 19 933,91 доларів США - заборгованість за кредитним договором (тіло кредиту) (а. с. 3-9); при цьому доказів надання банком відповідачу інших готівкових коштів за цим же кредитним договором матеріали справи не містять, у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 472,03 доларів США як тіло кредиту.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки.