Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С.,

Кафідової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", ОСОБА_4 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_5, на рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 вересня 2016 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 16 січня 2017 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_2звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 17 вересня 2012 року ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - ПрАТ "СК "АХА Страхування"), керуючи автомобілем марки Пежо-407, номерний знак НОМЕР_1, по вул. Науковій у м. Львові в напрямку вул. Стрийської порушив вимоги Р. 1 п. п. 1.5 та 1.10 (в частині значення терміну "небезпека для руху"); Р. 2 п. п. 2.3 б) і д); Р. 10 п. 10.1; Р. 12 п. 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , які виразились в тому, що він керуючи транспортним засобом, був неуважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, перед зміною напрямку руху з метою перестроювання не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, при виникненні небезпеки для руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_4, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу екстрене гальмування, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) - наїзду на зазначених пішоходів, які перетинали проїзну частину дороги, та отримання ними тілесних ушкоджень. Внаслідок ДТП ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості та ознакою тривалого розладу здоров'я.

Враховуючи наведене, позивачка просила стягнути з відповідачів 9 644 грн. матеріальної шкоди та 90 тис. грн. моральної шкоди.

В серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що за фактом ДТП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності. Вважає, що у зв'язку з неправомірними діями останніх, обом сторонам ДТП було завдано шкоди, тому він теж має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Враховуючи наведене, ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", ОСОБА_4 3 497,06 грн. матеріальної шкоди та 90 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 26 вересня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 9 644 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2 тис. грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 16 січня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заподіяної моральної шкоди в розмірі 2 тис. грн. змінено, збільшено суму відшкодування моральної шкоди до 20 тис. грн. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, а його зустрічний позову задовольнити.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що 17 вересня 2012 року ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ "СК "АХА Страхування", керуючи автомобілем марки Пежо-407, номерний знак НОМЕР_1, по вул. Науковій у м. Львові в напрямку вул. Стрийської порушив вимоги Р. 1 п. п. 1.5 та 1.10 (в частині значення терміну "небезпека для руху"); Р. 2 п. п. 2.3 б) і д); Р. 10 п. 10.1; Р. 12 п. 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , які виразились в тому, що він керуючи транспортним засобом, був неуважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, перед зміною напрямку руху з метою перестроювання не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, при виникненні небезпеки для руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_4, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу екстрене гальмування, що призвело до наїзду на зазначених пішоходів, які перетинали проїзну частину дороги та отримали тілесні ушкодження. Внаслідок ДТП ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості та ознакою тривалого розладу здоров'я.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 03.02.2016 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України було закрито та звільнено його від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_2, апеляційний суд, правильно застосувавши положення ст. ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов обґрунтованого висновку про те, що внаслідок ДТП ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості та має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, розмір якої визначено судом апеляційної інстанції з урахуванням вимог розумності, законності та справедливості.

Доводи касаційної скарги на те, що позивачка не відмовлялася від вимог до страхової компанії і матеріальна та моральна шкода має бути стягнута саме з неї відхиляються колегією суддів, оскільки, хоча ОСОБА_2 і зазначила ПрАТ "СК "АХА Страхування" відповідачем у даній справі, проте у порядку встановленому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) за виплатою страхового відшкодування не зверталася.

Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 6-2808цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень касаційного суду (ст. 335 ЦПК України), висновків апеляційного суду не спростовують і на законність судових рішень не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 вересня 2016 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 16 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.