розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 7 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 9 листопада 2016 року,

У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 24 жовтня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ПростоФінанс" (далі - ТОВ "ПростоФінанс") та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно умов якого останньому було надано кредитні кошти у розмірі 52 600 грн. 18 травня 2012 року між ТОВ "ПростоФінанс" і ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ТОВ "ПростоФінанс" передало, а ТОВ "Кредитні ініціативи" прийняло права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, зокрема і до ОСОБА_2 У результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 19 969, 49 грн., по відсотках - 340, 68 грн., за комісією - 99, 94 грн.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 20 410,11 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 7 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 9 листопада 2016 року, позов ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором від 24 жовтня 2008 року у розмірі 20 410, 11 грн., з яких: 19 969, 49 грн. заборгованість за кредитом; 340, 68 грн. заборгованість по відсотках; 99, 94 грн. заборгованість по комісії. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення, посилаючись неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Кредитні ініціативи" відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи позов ТОВ "Кредитні ініціативи", суди, правильно застосувавши ст. ст. 512, 514, 516 ЦК України, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли обґрунтованого висновку про те, що у результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку відповідач, незважаючи на вимоги, не погасив. Зарахування часткової оплати заборгованості здійснювалось відповідачем згідно умов кредитного договору в порядку черговості зарахувань. При цьому ОСОБА_2 не погасив кредитну заборгованість ні перед новим кредитором, ні перед старим.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України), висновків суду не спростовують і на законність судових рішень не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 7 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 9 листопада 2016 року залишити без змін.