Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С.,

Умнової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом управління пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплаченої пенсії за касаційною скаргою управління пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2015 року,

У серпні 2015 року управління пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (далі - УПФУ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області) звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в УПФУ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області як одержувач пенсії за вислугу років, що призначається працівникам освіти. За період з 13 травня 2004 року по 31 липня 2015 року їй було виплачено 108 743,74 грн. При перевірці пенсійної справи ОСОБА_2 спеціалістами управління було виявлено, що права на призначення в 2004 році пенсії за вислугою років відповідачка немала, оскільки працювала на посаді бібліотекаря Надвірнянської школи-інтернату в період з 24 квітня 1979 по 12 травня 2004 року, а не педагогічного працівника. Виходячи зі змісту Постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (909-93-п) посада не входила до переліку посад працівників закладів освіти, робота в яких дає право на пенсію за вислугою років.

Враховуючи викладене та посилаючись на положення ст. 1212 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідачки 108 743,74 грн. переплаченої пенсії.

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2015 року, у задоволенні позову УПФУ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області відмовлено. Стягнуто з УПФУ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на користь ОСОБА_2 1 тис. грн. на відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі УПФУ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відмовляючи у задоволенні позову УПФУ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, суди на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли обґрунтованого висновку про те, що пенсія не підлягає поверненню, оскільки відсутні докази рахункової помилки зі свого боку чи зловживання або недобросовісність відповідача при поданні даних для призначення і обчислення пенсії.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України), і на законність судових рішень не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу управління пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області відхилити.

Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.