Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Висоцької В.С., Карпенко С.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання незаконним та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - ОСОБА_7 - на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2017 року,

У липні 2015 року заступник прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 вересня 2007 року визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 1000 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Звертав увагу на те, що ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2009 року вказане рішення скасовано, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2009 року справу направлено за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси для розгляду по суті, де позов залишено без розгляду.

Зазначав, що на підставі вказаного рішення Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 отримала державний акт від 08 жовтня 2007 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

23 жовтня 2007 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки, на підставі якого останні отримали державні акти на право власності на земельну ділянкою по 0,05 га кожний з присвоєнням окремих кадастрових номерів.

Посилаючись на порушення інтересів держави та територіальної громади, прокурор просив визнати недійсним укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 23 жовтня 2007 року за реєстровим № 19086; визнати незаконним та скасувати державний акт від 25 грудня 2007 року на право власності на земельну ділянку, площею 0,05 га, виданий на ім'я ОСОБА_5 та державний акт від 25 грудня 2007 року на право власності на земельну ділянку, площею 0,05 га, виданий на ім'я ОСОБА_6; витребувати на користь Одеської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_5 земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 та незаконного володіння ОСОБА_6 земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2; встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого рішення є підставою для внесення Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції запису щодо скасування реєстрації права власності останніх на вищевказані земельні ділянки.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2017 року, позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано державний акт від 25 грудня 2007 року виданий на ім'я ОСОБА_5 на право власності на земельну ділянку, площею 0,05 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Одеською регіональною філією державного підприємства "Центр державного кадастру" за № 010750502263, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2.

Визнано незаконним та скасовано державний акт від 25 грудня 2007 року виданий на ім'я ОСОБА_6 на право власності на земельну ділянку, площею 0,05 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Одеською регіональною філією державного підприємства "Центр державного кадастру" за № 010750502264, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1.

Витребувати земельну ділянку площею 0,05 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2, з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь Одеської міської ради.

Витребувати земельну ділянку площею 0,05 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1,, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1, з незаконного володіння ОСОБА_6. на користь Одеської міської ради.

Встановлено порядок виконання рішення, відповідно до якого воно є підставою для внесення Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції записів щодо скасування реєстрації права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,05 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2, та права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,05 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - ОСОБА_7 - просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України (435-15) передбачає лише у ст. ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1. ст. 328 ЦК України).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має права витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з їхньої волі іншим шляхом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив з того, що рішення на підставі якого ОСОБА_4 набула право власності на спірну земельну ділянку скасовано, а отже договір купівлі-продажу, що було укладено між останньою, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є нікчемним.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка придбана у особи, яка не мала права її відчужувати, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин положень ст. 388 ЦК України.

При цьому судами правильно зазначено, що Одеською міською радою не приймалось рішення щодо передачі або продажу відповідачам земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а оскільки підставою виникнення права власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на земельні ділянки є нікчемний правочин і відсутні інші підстави виникнення права власності, тому отримані ними державні акти про право власності на земельну ділянку також є нікчемними.

Також апеляційним судом правильно відхилено доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскілки з матеріалів справи вбачається, що строк позовної давності переривався, при цьому відповідачі в суді першої інстанції про застосування строку позовної давності не заявляли.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - ОСОБА_7 -відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.