розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на придбане нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року,

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з цим позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 55,5 кв. м та житловою площею 30,7 кв. м у тому числі, був укладений між сторонами 14 серпня 2013 року у простій письмовій формі, але нотаріально посвідчений не був, тому що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення цього договору.

Укладеним договором були передбачені істотні умови, а саме: предмет договору 1/3 частини квартири АДРЕСА_1; зобов'язання сторін обов'язок відповідача передати позивачу частину квартири у встановлений термін; умови розрахунків встановлена сума договору та умови і порядок розрахунків.

Відповідач отримав від позивача гроші за частину квартири у сумі 35 517 гривень, про що свідчить його розписка, також відповідач передав йому наявні в нього документи та ключі від квартири. Позивач прийняв майно у власність, став володіти та користуватися нерухомим майном.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 жовтня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_4 придбав, а ОСОБА_5 продав нерухоме майно, а саме: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 55,5 кв. м та житловою площею 30,7 кв. м у тому числі, укладений 14 серпня 2013 року між сторонами дійсним.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно, а саме: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 55,5 кв. м та житловою площею 30,7 кв. м у тому числі, з подальшою реєстрацією у відповідних органах державної реєстрації.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 жовтня 2013 року скасовано.

Відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на придбане нерухоме майно.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 390 грн 69 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суд, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), врахувавши ст. ст. 220, 657 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що не встановлено обставин, які б свідчили про повне або часткове виконання договору чи ухилення відповідача від нотаріального посвідчення укладеного між ним та позивачем договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом безпідставно поновлено строк на апеляційне оскарження рішення районного суду та про досягнення усіх істотних умов договору купівлі-продажу між сторонами та ухиляння відповідача від його нотаріального посвідчення не спростовують висновків апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того, як роз'яснено у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ