розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, виконавчого комітету Перемишлянської міської ради Перемишлянського району Львівської області, третя особа - Перемишлянська група Золочівського міжрайонного бюро технічної інвентаризації Львівської області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування рішення виконавчого комітету Перемишлянської міської ради Перемишлянського району Львівської області, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Львівської області від 09 лютого 2017 року,

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 23 березня 2006 року виконавчим комітетом Перемишлянської міської ради Перемишлянського району Львівської області було прийняте рішення № 54 "Про приватизацію квартир у м. Перемишляни", відповідно до якого відповідачу було передано у приватну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1, а також цегляний гараж "Б", розміром 5,96х4,86 м та сарай "Г", розміром 5,96х5,27 м.

Зазначав, що на підставі вищезазначеного рішення на ім'я ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на вищезазначене нерухоме майно від 23 березня 2006 року.

Звертав увагу на те, що гараж був збудований ним у 2003 році, є окремим майновим об'єктом, який не має жодного відношення до квартири по АДРЕСА_1. Спірний гараж ніколи не перебував у державній чи комунальні власності, з моменту побудови він використовує його для власних потреб, оскільки вважає його своєю власністю, у зв'язку із чим не міг бути переданий у приватну власність відповідачу шляхом приватизації.

Посилаючись на наведене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23 березня 2006 року, видане ОСОБА_5, в частині передачі у власність останнього цегляного гаража літ. "Б" та бутового сараю літ. "Г", розташованих по АДРЕСА_2; визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Перемишлянської міської ради Перемишлянського району Львівської області від 23 березня 2006 року № 54 "Про приватизацію квартир у м. Перемишляни" в частині передачі у власність ОСОБА_5 цегляного гаража літ. "Б" та бутового сараю літ. "Г", розташованих за вищевказаною адресою, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 27 вересня 2016 року позов задоволено.

Скасовано рішення виконавчого комітету Перемишлянської міської ради Перемишлянського району Львівської області від 23 березня 2006 року № 54 "Про приватизацію квартир у м. Перемишляни" в частині передачі у власність ОСОБА_5 цегляного гаража літ. "Б" та бутового сараю літ. "Г", розташованих по АДРЕСА_2.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23 березня 2006 року, видане ОСОБА_5

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 09 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд правильно виходив з того, що спірний гараж знаходиться на земельній ділянці, що належить міській раді та є прибудинковою територією будинку АДРЕСА_3 в якому позивач не проживає, дозвіл на спорудження гаража на зазначеній земельній ділянці йому не видавався. Крім того, позивачу на праві власності належить гараж за адресою: АДРЕСА_4

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржувані рішення та свідоцтво державного органу права позивача на спірне майно не порушують.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду

апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та

процесуального права, а доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межею повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,