розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк", Приватного акціонерного товариства "Ренесанс життя" про спонукання до виконання договірних зобов'язань, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2017 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" (далі - ПАТ "Платинум Банк") та з позовом до Приватного акціонерного товариства "Ренесанс життя" (далі - ПрАТ ""Ренесанс життя") про спонукання до виконання договірних зобов'язань, обґрунтовуючи їх тим, що 14 травня 2013 року між нею та Приватним акціонерним товариством "Ренесанс життя" (далі - ПрАТ ""Ренесанс життя") та Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк" укладено комплексний кредитний договір зі страхуванням життя позичальника № 1991/2473 CLВРS, згідно з умовами якого їй надано у кредит грошові кошти у розмірі 5 900 грн зі сплатою 12 % річних на термін до 03 червня 2016 року; цього ж дня укладено комплексний кредитний договір зі страхуванням життя позичальника № 1990/2473 CLВРS, згідно з умовами якого їй надано у кредит грошові кошти у розмірі 11 800 грн зі сплатою 12 % річних на термін до 03 червня 2016 року.

Зазначала, що ПАТ "Платинум Банк" договірні зобов'язання виконав, кошти в кредит надав, а вона до 2015 року своєчасно погашала кредит.

Зазначала, що 17 серпня 2015 року їй було встановлено другу групу інвалідності, про настання страхового випадку повідомила відповідачів, однак ПрАТ "Ренесанс життя" страхову виплату у розмірі залишкової суми боргу за кредитними договорами не провів, а ПАТ "Платинум Банк" продовжував здійснювати нарахування за кредитними договорами.

Посилаючись на те, що відповідачі не виконують належним чином покладених на них зобов'язань, ОСОБА_4 із урахуванням уточнених позовних вимог, просила зобов'язати відповідачів виконати параграф 3 кредитних договорів зі страхуванням життя позичальника № 1990/2473 GLBPS та № 1991/2473 GLBPS від 14 травня 2013 року.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 14 березня 2016 року зазначені справи об'єднанні в одне провадження.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 09 червня 2016 року позов задоволено.

Зобов'язно ПрАТ "Ренесанс життя" та ПАТ "Платинум Банк" виконати умови параграфу 3 кредитних договорів зі страхуванням життя позичальника від 14 травня 2013 року № 1990/2473 GLBPS та №1991/2473 GLBPS.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасуватирішення суду апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами установлено, що 17 серпня 2015 року ОСОБА_4 встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням на строк до 01 вересня 2016 року.

Відповідно до положень п. 3.3 договору страхування

ПАТ "Платинум Банк", який є єдиним вигодонабувачем, направив на адресу ПрАТ "Ренесанс життя" заяви на отримання страхової виплати від 23 вересня 2015 року № 60-02/20333 та № 60-02/20334, на підставі яких ПрАТ "Ренесанс життя" було розпочато розгляд події страхового випадку.

Згідно з положень пункту 6.5 договору страхування позивач зазначала, що на момент укладення договору страхування вона не мала будь-яких скарг та нарікань на стан свого здоров'я, не знаходилась на медичному лікуванні та не знаходиться на медичному обліку.

Разом з тим, 28 жовтня 2015 року на запит ПрАТ "Ренесанс життя" надійшла відповідь Татарбунарського центру первинної медико-санітарної допомоги від 15 жовтня 2015 року № 1120, за змістом якої ОСОБА_4 з 2011 року перебуває на диспансерному обліку з приводу анемії.

06 листопада 2015 року ПрАТ "Ренесанс життя" прийнято два рішення про відмову в здійсненні страхової виплати на підставі п. 3 ст. 26 Закону України "Про страхування", оскільки ОСОБА_4 не виконала обов'язку відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про страхування" щодо повідомлення ПрАТ "Ренесанс життя" інформації про відомі їй обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що позивачем не вказано в чому саме полягає невиконання відповідачами умов параграфу 3 кредитних договорів, оскільки ПАТ "Платинум Банк" виконав положення, які стосувалися його як вигодонабувача, а ПрАТ "Ренесанс життя" прийняв до розгляду заяви останнього, розглянув їх, вчинив дії з перевірки, наданої інформації щодо страхового випадку, та прийняв відповідні рішення.

При цьому апеляційним судом правильно зазначено, що фактично має місце незгода позивача з прийнятими ПрАТ "Ренесанс Життя" рішень про відмову здійснення страхового відшкодування, проте вимоги щодо їх скасування позивачем не заявлялись.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.