Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Висоцької В.С.,

суддів:

Іваненко Ю.Г.,

Ситнік О.М.,

Карпенко С.О.,

Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Державний реєстратор Стрийського міськрайонного управління юстиції, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівське обласне управління, про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності та виселення, без надання іншого житла, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівське обласне управління на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2016 року,

У січні 2015 рокуОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування укладеного 22 лютого 1995 року між ним та ОСОБА_9 Вказана квартира складається з житлової кімнати площею 16,84 кв. м та кухні, загальна площа квартири становить 37,42 кв. м. Весною 1995 року у зв'язку з його виїздом на роботу за кордон у Чехію, він на прохання брата ОСОБА_10, який працював у Стрийському управлінні бурових робіт та не був забезпечений житлом, дозволив останньому на період його відсутності вселитися у квартиру, у якій він залишив всі свої документи, особисті речі та хатнє майно. Скориставшись його відсутністю відповідачка ОСОБА_7 вплинула на його брата - свого чоловіка ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та заволоділи його квартирою шляхом визнання його в судовому порядку померлим. Стрийський міськрайонний суд Львівської області, грубо порушуючи закон щодо визнання особи померлою та при відсутності належних доказів, 18 жовтня 2004 року оголосив його померлим. На підставі цього рішення суду брат ОСОБА_10 оформив на себе право власності на його квартиру, а після раптової смерті брата це право власності було оформлено на відповідачів. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 квітня 2011 року було скасовано рішення від 18 жовтня 2004 року. У 2011 році ним було подано позов до цих відповідачів про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину на спірну квартиру, виданих на брата ОСОБА_10, а після його смерті - на відповідачів. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 червня 2013 року визнані недійсними свідоцтва про право на спадщину. У цьому судовому засіданні були присутні відповідачі та їх адвокат, які були ознайомлені зі змістом ухваленого рішення суду, проте ОСОБА_7, діючи шляхом обману, 26 березня 2013 року отримала у державного реєстратора свідоцтво про право власності на спірну квартиру на підставі скасованого свідоцтва про право на спадщину після померлого чоловіка. Крім цього, ОСОБА_7 29 жовтня 2013 року, оформляючи отримання кредиту у Стрийському відділенні Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк") уклала іпотечний договір № 1181, яким передала банку його квартиру у якості іпотеки для отримання кредиту, а тому цей іпотечний договір є фіктивним, так як укладений ОСОБА_7 на чуже майно - квартиру, яка належить позивачу. Таким чином, оскаржуване свідоцтво про право власності на квартиру підлягає визнанню недійсним та скасуванню. Крім цього, відповідачі грубо порушують його право на житло та всупереч рішенню Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2013 року чинять йому перешкоди у користуванні квартирою, не допускають його до неї та відмовляються виконувати рішення про його вселення, у зв'язку з чим він, як власник, не має можливості проживати у ній. Тому просив суд виселити відповідачів зі спірної квартири без надання іншого житла.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 червня 2015 року позовні вимоги задоволено. Скасовано свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_8, видане державним реєстратором Стрийського МРУЮ 26 березня 2013 року, та виселено їх з даної квартири без надання іншого житла.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2016 року рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 червня 2015 року в частині задоволення позовних вимог про виселення скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Ощадбанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що згідно з договором дарування від 20 лютого 1995 року ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 квітня 2011 року було скасовано рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 жовтня 2004 року про визнання позивача померлим та зобов'язано відповідачів не чинити позивачу перешкод у користуванні спірною квартирою.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2014 року залишено без змін рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 червня 2013 року, яким визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 травня 2005 року (2565-15) на квартиру АДРЕСА_1, виданена ім'я ОСОБА_10, реєстраційний № 1-1777, зареєстроване в Стрийському МБТІ 06 червня 2005 року, реєстраційний № 1854, та свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 липня 2010 року на квартиру АДРЕСА_1, виданена ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посвідчене державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори ОСОБА_11

З указаних свідоцтв про право на спадщину за законом від 13 липня 2010 року вбачається, що у спадщину входить квартира АДРЕСА_1, яка складається з кухні та однієї житлової кімнати площею 17,3 кв. м, загальною площею 37,9 кв. м, що належала померлому ОСОБА_10 (брату позивача) на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Стрийською державною нотаріальною конторою 17 травня 2005 року (а. с. 185, 186).

На підставі цих свідоцтв за відповідачами 16 липня 2010 року КП ЛОР "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" було зареєстровано право власності на спірну квартиру у частках: 3/4 частини - за ОСОБА_8, 1/4 частини - за ОСОБА_7.(а.с. 46, 47).

Згідно зі свідоцтвом про право власності, індексний номер 16086617, виданим 26 березня 2013 року, державним реєстратором Стрийського МРУЮ, за відповідачами зареєстровано право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1загальною площею 98,8 кв. м та житловою площею 34,7 кв. м (а. с. 181).

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені підстави для державної реєстрації прав, серед яких, зокрема, вказані свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані відповідно до вимог цього Закону.

У пакет документів, які були підставою для прийняття 26 березня 2013 року державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Стрийського міськрайонного управління юстиції рішення № 1133945 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 та ОСОБА_7, входили вищевказані свідоцтва про право на спадщину від 13 липня 2010 року, витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 липня 2010 року, декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 30 січня 2013 року та технічний паспорт від 13 березня 2013 року (а. с. 184 -198 т. 1).

Декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 30 січня 2013 року вбачається, що вона подана про готовність об'єкта до експлуатації з найменуванням "Реконструкція власної квартири з влаштуванням веранди та мансардних кімнат в об'ємі горища на АДРЕСА_1

Наведене свідчить про те, оспорюване свідоцтво про право власності видане відповідачам на підставі документів, які судовими рішеннями визнані незаконними та скасовані, частина квартири АДРЕСА_1,загальною площею 37,9 кв. м, належить на праві приватної власності позивачу згідно договору дарування від 20 лютого 1995 року.

Крім того, згідно з довідкою про склад сім'ї від 18 лютого 2016 року № 656, виданою КП "Надія", позивач зареєстрований у даній квартирі з 02 червня 1995 року (а. с. 41 т. 2).

Відповідно до ст. 1301 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування свідоцтва про право власності.

У свою чергу апеляційний суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про виселення, оскільки доказів, які б підтверджували те, що відповідачі систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, систематично порушували правила співжиття та до них застосовувались заходи попередження та громадського впливу, які не дали позитивних результатів, позивачем не надано, а тому підстав, передбачених ст. 116 ЖК України, для виселення відповідачів, не має.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівське обласне управління відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2016 року та рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 червня 2015 року в його незміненій апеляційним судом частині залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.