розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договорами позики, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2017 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 20 листопада 2013 року ОСОБА_5 взяв у нього в борг 26 000 євро та зобов'язався їх повернути за першою вимогою, про що, в присутності своєї дружини - ОСОБА_6, яка солідарно з ним зобов'язалась відповідати за повернення боргу, та його дружини - ОСОБА_7, написав відповідну розписку.

З травня 2014 року він неодноразово звертався до відповідачів з проханням повернути належні йому кошти, однак кожного разу останні просили надати їм час для виконання своїх зобов'язань.

Зазначав, що 21 квітня 2015 року направив письмову вимогу відповідачам про повернення боргу в строк до 03 травня 2015 року, проте вказану вимогу було проігноровано.

Посилаючись на наведене та на те, що добровільно відповідачі покладені на них зобов'язання не виконують, просив стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на свою користь основну суму боргу у розмірі 26 000 євро, що в еквіваленті становить 631 800 грн, індекс інфляції за весь час прострочення - 76 грн 80 коп., 3 % річних від простроченої суми заборгованості - 6 646 грн 80 коп., а всього - 638 523 грн 60 коп. та судові витрати.

Заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 суму основну суму боргу у розмірі 26 000 євро, що в еквіваленті становить 631 800 грн, індекс інфляції за весь час прострочення - 76 грн 80 коп., 3 % річних від простроченої суми заборгованості - 6 646 грн 80 коп., а всього - 638 523 грн 60 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення боргу позики з ОСОБА_6 та в частині стягнення з ОСОБА_5 індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 76 грн 80 коп. та визначення розміру судових витрат та ухвалено в цій частині нове рішення.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 76 грн 80 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасуватирішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами установлено, що 20 листопада 2013 року між ОСОБА_4 до ОСОБА_5 був укладений договір позики, відповідно до якого останній отримав у борг 26 000 євро та зобов'язався повернути вказану суму за першою вимогою, у забезпечення зобов'язань зазначено, що ОСОБА_6 повідомлена та підтвердила гарантію повернення боргу, на підтвердження чого поставила свій підпис у росписці.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 13 лютого 2012 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис від 13 лютого 2012 року за № 16.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_6, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зі змісту розписки вбачається, що саме ОСОБА_5 отримав в борг грошові кошти, при цьому такі надано йому для власних потреб, а не для потреб сім'ї, а оскільки шлюб між відповідачами розірвано ще до укладення договору позики, підстави для солідарного стягнення з відповідачів суми боргу та штрафних санкцій відсутні.

Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_5 індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 76 грн 80 коп., апеляційний суд, правильно виходив із того, що індекс інфляції є характеристикою цін, встановлених в національній валюті України і не може бути застосованим до зобов'язань, де валютою платежу є іноземна валюта, а в спірних правовідносинах сума боргу за розпискою визначена в іноземній валюті.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2017 року залишити без змін.