розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю "Київміськсантехмонтаж", третя особа - директор Товариства з додатковою відповідальністю "Київміськсантехмонтаж" ОСОБА_5, про визнання договору укладеним, стягнення грошових коштів та зобов'язання вчинити, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2016 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що працювала у відповідача на посаді юрисконсульта з 16 жовтня по 03 листопада 2014 року, проте наказу про її прийняття на роботу відповідач не видав, зарплату їй не сплатив.

21 жовтня 2014 року вона захворіла і перебувала на лікарняному, а потім вирішила звільнитися у зв'язку із допущеними відповідачем порушеннями трудового законодавства, на що директор товариства їй повідомив, що на роботу вона не приймалася і не повернув їй трудову книжку.

Остаточно просила встановити факт перебування позивача в трудових відносинах з відповідачем з 16 жовтня по 03 листопада 2014 року, а саме: з дня фактичного допуску відповідачем позивача до роботи на посаді "юрисконсульта"; розірвати цей трудовий договір з 03 листопада 2014 року, у зв'язку з порушенням відповідачем трудового законодавства; стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Київміськсантехмонтаж" (далі - ТДВ "Київміськсантехмонтаж") на користь ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати з 16 по 21 жовтня 2014 року - 521,72 грн, з урахуванням затримки виплати заробітної плати на 342 робочих днів в розмірі - 45 128,06 грн; кошти за вихідною допомогою у зв'язку з порушенням трудового законодавства в розмірі трьох середніх заробітних плат - 9 000,00 грн; за затримку на 327 робочих днів виплати лікарняних - 34 119,18 грн; виплати за допомогою з тимчасової непрацездатності в зв'язку з захворюванням позивача з 21 по 31 жовтня 2014 року - 1 043,40 грн; кошти у вигляді відповідальності за неповернення трудової книжки в день звернення при розірвання трудового договору на 391 робочих днів - 42 520,18 грн; а всього стягнути 131 810,82 грн та моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Також просила зобов'язати відповідача внести запис в трудову книжку про прийняття позивача на роботу наступного змісту : "ОСОБА_4 прийнята на посаду "юрисконсульт" 16 жовтня по 03 листопада 2014 року, звільнена з посади у зв'язку з розірванням трудового договору з 03 листопада 2014 року, пов'язаного з порушення відповідачем трудового законодавства в ході її роботи"; зобов'язати відповідача повернути позивачу оригінал її трудової книжки та застосувати негайне виконання рішення суду.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року з урахування ухвали того ж суду від 31 березня 2016 року про виправлення описки, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю "Київміськсантехмонтаж", третя особа: директор товариства з додатковою відповідальністю "Київміськсантехмонтаж" ОСОБА_5 про визнання договору укладеним, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що перебування позивача в трудових відносинах з відповідачем з 16 жовтня по 03 листопада 2014 року та вчинення останнім порушень трудового законодавства щодо неї не доведені.

Доводи касаційної скарги щодо підтвердження позивачем поясненнями та документами перебування позивача в трудових відносинах з відповідачем та виконання нею обов'язків юрисконсульта, а також щодо порушення відповідачем трудового законодавства не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Як установлено судами попередніх інстанцій, у позовній заяві, поясненнях наданих в судовому засіданні, позивач та її представник зазначали, що ОСОБА_4 була прийнята на роботу до ТДВ "Київміськсантехмонтаж" на посаду юрисконсульта з 16 жовтня 2014 року та виконувала покладені на неї трудові обов'язки до 21 жовтня 2014 року - часу її хвороби та перебування на лікарняному по 03 листопада 2014 року.

На підтвердження такому позивач подала копію заяви про прийняття на роботу, фотокартки з кабінету ТДВ "Київміськсантехмонтаж", копію трудової книжки без запису про прийняття на роботу до ТДВ "Київміськсантехмонтаж", копію заяви про звільнення, копії процесуальних документів в інших справах, копію довіреності ТДВ "Київміськсантехмонтаж" без підпису директора та печатки підприємства.

Представник відповідача, третя особа - директор ТДВ "Київміськсантехмонтаж" ОСОБА_5 та допитані у судовому засіданні в якості свідків працівники товариства: начальник відділу кадрів ОСОБА_6, головний бухгалтер ОСОБА_7, категорично проти позову заперечували і зазначали, що позивач дійсно приходила на співбесіду, їй надавалися документи для ознайомлення з наявними у товариства спорами в судах з метою перевірки її фахової підготовки,однак рівень знань позивача відповідача не влаштував й на роботу вона не приймалася, відповідний наказ не видавався,трудову книжку позивач не здавала до відділу кадрів і зарплата їй не нараховувалася та не виплачувалася.

На підтвердження своїм запереченням відповідачем подано копії журналу реєстрації трудових книжок,звіту до Пенсійного фонду у яких відсутні відомості про ОСОБА_4

Згідно із ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 24 КЗпП України).

Позивач не заперечує, що наказ про її прийняття на роботу не видавався, з посадовою інструкцією та режимом роботи її не ознайомлювали, ніяких письмових договорів щодо її роботи в товаристві не укладалося, на її прохання посвідчити довіреність на неї для вчинення дій від імені товариства, вона отримала відмову та пояснення, що це можливо лише після прийняття її на роботу, а отже суди дійшли правильного висновку про те, що до роботи вона допущена не була.

З огляду на те, що подані позивачем докази є не завіреними копіями, які не свідчать про укладання трудового договору між сторонами і в розумінні ст. ст. 58, 59 ЦПК України їх не можна вважати належними та допустимими доказами.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, зазначених у позовній заяві та поясненнях.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.