за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 18 березня 2014 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 26 травня 2014 року, -

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, вимоги якого під час розгляду справи уточнила та остаточно просила виділити їй наступне майно побутового призначення: пральну машину "WHIRLPOOL AWE 6415" вартістю 3 218 грн; холодильник "CU-3021" вартістю 2 437 грн 89 коп.; пилосос "SAMSUNG VG 5916 SN3R" вартістю 315 грн; комплект меблів у вигляді шафи-купе та полиці вартістю 4 500 грн, а всього - на загальну суму 10 470 грн 89 коп., а ОСОБА_5 просила виділити: причіп до легкового автомобіля вартістю 5 тис. грн; кавоварку "PFILIPS HD 7448" вартістю 131 грн 93 коп.; кухонний посуд вартістю 4 500 грн; телевізор "JVC AV-2104YE" вартістю 847 грн, а всього - на загальну суму 10 478 грн 93 коп. Крім того, просила суд визнати за нею право власності на 2/3 ідеальних частин житлового будинку по АДРЕСА_1 без виділення їх в натурі, так як з нею проживає малолітня дитина і аліментів, які сплачує відповідач, недостатньо для повноцінного розвитку та виховання дитини.

Не погоджуючись із позовом ОСОБА_4, у липні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом, вимоги якого під час розгляду справи уточнив та остаточно просив: визнати за ним право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого по АДРЕСА_1; поділити спільно нажитий легковий автомобіль "DAEWOO Matiz", хечбек-В, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, виділивши йому Ѕ частку вартості автомобіля у грошовому виразі 10 тис. грн, залишивши зазначений транспортний засіб у власності ОСОБА_4; поділити між ними виконане ним грошове зобов'язання за договором споживчого кредиту від 16 листопада 2012 року № 318-к3, укладеним із кредитною спілкою "Оберіг", відповідно до якого він отримав 50 тис. грн для потреб сім'ї, по Ѕ частині, зобов'язавши ОСОБА_4 сплатити на його користь грошові кошти у розмірі 23 254 грн 70 коп.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 18 березня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано спірне майно спільною сумісною власністю подружжя. Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ ідеальну частку житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, вартістю 50 020 грн.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частку спільно нажитого рухомого майна, а саме: пральну машину "WHIRLPOOL AWE 6415" вартістю 3 218 грн; холодильник "CU-3021" вартістю 2 437 грн 89 коп.; пилосос "SAMSUNG VG 5916 SN3R" вартістю 315 грн; комплект меблів у вигляді шафи-купе та полиці вартістю 4 500 грн, а всього - на загальну суму 10 470 грн 89 коп. В іншій частині позову відмовлено за безпідставністю.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ ідеальну частку житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, вартістю 50 020 грн.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину спільно нажитого рухомого майна, а саме: причіп до легкового автомобіля вартістю 5 тис. грн; кавоварку "PFILIPS HD 7448" вартістю 131 грн 93 коп.; кухонний посуд вартістю 4 500 грн; телевізор "JVC AV-2104YE" вартістю 847 грн, а всього - на загальну суму 10 478 грн 93 коп.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину спільно нажитого майна, а саме: легковий автомобіль "DAEWOO Matiz", хечбек-В, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, стягнувши з ОСОБА_4 на його користь Ѕ частку вартості автомобіля у грошовому виразі у сумі 10 тис. грн. та залишивши зазначений транспортний засіб у власності ОСОБА_4

Поділено між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виконане останнім грошове зобов'язання за договором споживчого кредиту від 16 листопада 2012 року № 318-к3, укладеним із кредитною спілкою "Оберіг", відповідно до якого ОСОБА_5 отримав 50 тис. грн для потреб сім'ї, по Ѕ частині, зобов'язавши ОСОБА_4 сплатити на користь ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 23 254 грн 70 коп., а всього - 33 254 грн 70 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 26 травня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції у частині задоволення зустрічного позову, ухвалено нове рішення про часткове задоволення зустрічного позову.

Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину автомобіля "DAEWOO Matiz", хечбек-В, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, із залишенням автомобіля у спільній частковій власності. У задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити рішення судів першої й апеляційної інстанцій в частині вирішення її позову, задовольнивши її позов у повному обсязі, крім того, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_5 та у задоволенні цього позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі із 14 травня 2005 року по 17 лютого 2013 року, у якому народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За договором купівлі-продажу від 12 листопада 2011 року сторонами придбано житловий будинок по АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано в органах БТІ на ім'я ОСОБА_5, а за договором купівлі-продажу № 1951 від 6 квітня 2012 року придбано автомобіль "DAEWOO Matiz", хечбек-В, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який зареєстровано в органах ДПІ на ім'я ОСОБА_4

За змістом положень ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Під майном згідно з ч. 1 ст. 190 ЦК України маються на увазі не лише предмети матеріального світу, а також майнові права та обов'язки.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ст. 70 СК України).

Подані на підтвердження таких обставин докази суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням з огляду на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 212 ЦПК України).

Повно та всебічно дослідивши обставини, на які посилалася ОСОБА_4 обґрунтовуючи вимоги про визнання за нею права власності на 2/3 ідеальних частки житлового будинку, суди не знайшли підстав для відступу від засад рівності часток подружжя та обґрунтовано виходили із положень ч. 1 ст. 70 СК України при вирішенні позову у цій частині.

Щодо вирішення зустрічних вимог про поділ транспортного засобу необхідно зазначити таке.

Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу автомобіля № 1951 від 6 квітня 2012 року, його продаж вчинено за ціною 70 000 грн на умовах розстрочки платежу відповідно до встановленого графіку (п. 1.2). При цьому право власності на автомобіль переходить до покупця з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі автомобіля. Акт прийому-передачі спірного автомобіля було підписано між сторонами договору купівлі-продажу 6 квітня 2012 року.

Заперечуючи проти зустрічного позову у частині поділу автомобіля, ОСОБА_4 зазначала, що в період шлюбу у рахунок оплати його вартості було внесено лише 2 280 грн, а тому автомобіль лише в цій частині є спільним майном подружжя, що підлягає поділу.

Згідно із ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Наведені норми свідчать про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі автомобіля, тобто кожен з подружжя має як право власності на автомобіль у рівних частинах, так і зобов'язання за договором купівлі-продажу автомобіля № 1951 від 6 квітня 2012 року щодо внесення платежів у рахунок оплати його вартості.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд вийшов за межі зустрічного позову у частині поділу автомобіля, залишивши його у спільній власності сторін, оскільки зустрічний позивач просив грошову компенсацію своєї частки, а не визнання права власності на неї, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_5 заявив загальну вимогу про поділ автомобіля та спосіб її задоволення шляхом грошової компенсації належної частки.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що у заявлений спосіб вимога про поділ спільно нажитого у шлюбі транспортного засобу задоволенню не підлягає, а до правовідносин, які випливають із вимоги про поділ автомобіля, підлягають застосуванню загальні положення СК України (2947-14) щодо поділу майна подружжя, обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення зустрічного позову у цій частині.