розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі Лайф" до ОСОБА_3, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Легіон", про звернення стягнення на заставлене майно; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк", товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі Лайф", товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Легіон" про визнання договорів недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_4 та її представника - ОСОБА_5 - на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року,

У жовтні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі Лайф" (далі - ТОВ "КУА "Ізі Лайф") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 24 жовтня 2007 року між публічним акціонерним товариством "Промінвестбанк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк", банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" (далі - ТОВ "ВБК "Максімус"), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Легіон" (далі - ТОВ "ВБК "Легіон"), було укладено договір про відкриття кредитної лінії на загальну суму 70 млн. грн. На забезпечення виконання умов цього договору банк 22 травня 2008 року уклав із ОСОБА_3 договір іпотеки, предметом якого є нежитлові приміщення з № 1 по № 16, розташовані по АДРЕСА_1 загальною площею 212,9 кв. м, а 04 вересня 2008 року банк уклав із ним договір застави майна, предметом якого є автомобіль Subaru Forester, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. В подальшому, 30 березня 2010 року, банк відступив позивачеві, ТОВ "КУА "Ізі Лайф", право вимоги за вказаними кредитним договором, договором іпотеки та договором застави. У результаті порушення умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку позичальник та його поручитель, незважаючи на вимоги, не погасили. Ураховуючи викладене, позивач просив у рахунок погашення кредитної заборгованості у розмірі 75 879 253 грн. 01 коп. звернути стягнення на заставлене майно.

У червні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що кредитний договір від 24 жовтня 2007 року, договір іпотеки від 22 травня 2008 року та договір застави від 04 вересня 2008 року він не підписував, а договори про відступлення права вимоги від 30 березня 2010 року укладенні з порушенням вимог чинного законодавства, позивач просив визнати зазначені договори недійсними.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року, позов ТОВ "КУА "Ізі Лайф" задоволено. У рахунок погашення заборгованості ТОВ "ВБК "Легіон" перед ТОВ "КУА "Ізі Лайф", що діє від свого імені та за рахунок активів пайового венчурного інвестиційного фонду "Гамма" недиверсифікованого виду закритого типу, за кредитним договором від 24 жовтня 2007 року, у розмірі 75 879 253 грн. 01 коп. звернуто стягнення на нежилі приміщення з № 1 по № 16 (групи приміщень № 102) - офіс, загальною площею 212,90 кв. м, розташовані по АДРЕСА_1 що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 22 травня 2008 року, укладеним між ПАТ "Промінвестбанк" та ОСОБА_3, шляхом продажу на прилюдних торгах. Встановлено початкову ціну продажу предмета іпотеки на рівні 2 057 000 грн., визначеному згідно з експертним висновком суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 Звернуто стягнення на автомобіль марки "Subaru Forester", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, що є предметом застави за договором застави від 04 вересня 2008 року, укладеним між ПАТ "Промінвестбанк" та ОСОБА_3, шляхом продажу на прилюдних торгах. Встановлено початкову ціну продажу на рівні 89 000 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. Розподілено судові витрати.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року касаційну скаргу ТОВ "ВБК "Легіон" відхилено, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов ТОВ "КУА "Ізі Лайф", суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ТОВ "ВБК "Легіон" допустило заборгованість за кредитним договором, яку товариство та його поручителі не погасили, що є підставою для звернення стягнення на заставлене майно. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, суди виходили із недоведеності його позовних вимог.

Проте повністю з такими висновками судів погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 24 жовтня 2007 року між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "ВБК Максімус" було укладено договір про відкриття кредитної лінії на загальну суму 70 млн. грн.

На забезпечення виконання умов цього договору банк 22 травня 2008 року уклав із ОСОБА_3 договір іпотеки, предметом якого є нежитлові приміщення з № 1 по № 16, розташовані по АДРЕСА_1 загальною площею 212,9 кв. м, а 04 вересня 2008 року договір застави майна, предметом якого є автомобіль "Subaru Forester", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

30 березня 2010 року ПАТ "Промінвестбанк" відступив ТОВ "КУА "Ізі Лайф" право вимоги за вказаними кредитним договором, договором іпотеки та договором застави.

Пред'являючи позов, ТОВ "КУА "Ізі Лайф" посилалось на те, що у результаті порушення умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку позичальник та його поручитель, незважаючи на вимоги, не погасили.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилається на те, що судовими рішеннями порушені її права як співвласника іпотечного майна, дружини іпотекодавця ОСОБА_7

Звертаючи стягнення на заставлене майно, суди у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України не звернули уваги на той факт, що з 1993 року ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, а, відтак, автомобіль "Subaru Forester", 2005 року випуску, є їхнім спільним сумісним майном, оскільки був придбаний у шлюбі.

Крім того, у п. 2.1.1 іпотечного договору зазначено, що приміщення, які є предметом іпотеки, належать іпотекодавцю та його дружині, ОСОБА_4, на праві спільної власності.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про іпотеку" майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про заставу" встановлено, що майно, яке перебуває у спільній власності, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників.

Суди наведеного не врахували та у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України не перевірили наявності письмової нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_4 як дружини ОСОБА_3 на передачу нежитлових приміщень та автомобіля в заставу.

Крім того, відповідно до ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Суд першої інстанції у порушення ст. ст. 11, 33, п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України не роз'яснив позивачеві його права на подачу заяви про залучення ОСОБА_4, яка є дружиною ОСОБА_3 та співвласником заставленого майна, до участі у справі в якості співвідповідача, хоча оскаржені судові рішення безпосередньо стосуються її прав, обов'язків та інтересів.

Разом з тим колегія суддів не знаходить підстав для скасування судових рішень у частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ПАТ "Промінвестбанк", ТОВ "Ізі Лайф", ТОВ "ВБК "Легіон" про визнання договорів недійсними, оскільки позивач за зустрічним позовом не довів підстав для визнання оспорених ним договорів недійсними за ст. ст. 203, 215 ЦК України, При цьому доведено, у тому числі й висновком судово-почеркознавчої експертизи, що договори підписувались безпосередньо ОСОБА_3

Судові рішення у цій частині, як і підстава зустрічного позову (обґрунтування позову), не порушують прав та обов'язків ОСОБА_4

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, правовідносини між сторонами не визначені, судові рішення в частині первісного позову ТОВ "КУА "Ізі Лайф" не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування.

У силу ч. 2 ст. 348 ЦПК України підлягає скасуванню й ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року про відхилення касаційної скарги ТОВ "ВБК "Легіон" й залишення без змін рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року та ухвали апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та її представника - ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року в частині вирішення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі Лайф" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставлене майно скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.