Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Дем’яносова М.В.,

Іваненко Ю.Г.,

Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Котюк Ірина Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заган Марина Анатоліївна, про визнання довіреності та договору купівлі-продажу недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_9 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року,

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Котюк І.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заган М.А., про визнання довіреності та договору купівлі-продажу недійсними.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано недійсною довіреність, видану 06 травня 2010 року від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_5, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк І.В. 06 травня 2010 року, зареєстровану в реєстрі за № 1037.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 20 липня 2010 року за яким ОСОБА_5 діючого від імені ОСОБА_4, продав, а ОСОБА_10. та ОСОБА_6 придбали квартиру АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заган М.А. 20 липня 2010 року, зареєстрований у реєстрі за № 59.

У решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

В цій частині ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_4 в частині визнання недійсною та скасування державної реєстрації, виселення задоволено.

Визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію КП "Київського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна" від 31 травня 2010 року у реєстровій книзі № д. 617-185 за реєстровим № 6660 архівної копії виданої державним архівом м. Києва від 20 квітня 2010 року договору купівлі-продажу від 05 лютого 1999 року та зобов'язано ОСОБА_10. і ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення їх з цієї квартири.

Стягнуто з ОСОБА_10, ОСОБА_6, КП "Київського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна" на корить ОСОБА_4 по 404,21 грн судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_9 просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

24 липня 2011 року по факту вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України слідчим відділом Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві було порушено кримінальну справу № 04-28071, де ОСОБА_4 являється потерпілою.

Відповідно до висновку експерта № 564 від 23 серпня 2011 року, підписи в графі "Підпис" та рукописні записи "ОСОБА_4.", "ОСОБА_4.", в довіреності від 06 травня 2010 року ВМР № 837786 (на офіційному бланку) від імені ОСОБА_4, виконані не ОСОБА_4, а іншою особою; підпис в графі "Підпис" та рукописний запис "ОСОБА_4 в довіреності від 06 травня 2010 року (на аркуші паперу формату А4) від імені ОСОБА_4 виконані не ОСОБА_4, а іншою особою (а. с. 61-71, том 1).

Відповідно до висновків експертів за результатами проведення судової почеркознавчої та судової технічної експертизи документів від 22 червня 2015 року № 971/972/15-34/973/15-32, складених судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підпис від імені ОСОБА_4, у графі "підпис" та рукописні записи ОСОБА_4, та ОСОБА_4, що містяться у досліджуваній довіреності від 06 травня 2010 року, виданої від імені ОСОБА_4, на ім'я ОСОБА_5 посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк І.В., зареєстрованої в реєстрі за № 1037, виконані кульковими ручками, спорядженими пастами синьо-фіолетового кольору; підпис від імені ОСОБА_4, у графі "підпис", який міститься у досліджуваній довіреності від 06 травня 2010, виданої від імені ОСОБА_4, на ім'я ОСОБА_5, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк І.В., зареєстрованої в реєстрі за № 1037, виконаний рукописним способом кульковою ручкою, спорядженою пастою синьо-фіолетового кольору без застосування способів технічного відтворення підпису: підготовки олівцем, копіюванням через копіювальний папір або перетисненням з наступною обвідкою, а також без використання графопобудовників; встановити час виконання записів ОСОБА_4 та ОСОБА_4 та підписів від імені ОСОБА_4 у графі "підпис" дослідженої довіреності, датованої 06 травня 2010 року, виданої від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк І.В., зареєстрованої у реєстрі за № 1037, не видається можливим із причини перетинання штрихів записів та підписів із барвними речовинами захисних сіток; підписи від імені ОСОБА_4. у графі "підпис:" у довіреності від 06 травня 2010 року, яка складена від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5 посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк І.В., зареєстрованої в реєстрі за № 1037, виконано не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням її підпису; рукописні записи "ОСОБА_4.", "ОСОБА_4." у графі "Підпис:" у довіреності від 06 травня 2010 року, яка складена від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк І.В., зареєстрованої в реєстрі за № 1037, виконані не ОСОБА_4, а іншою особою; питання ухвали суду "- особою якої статті виконано підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_4 на довіреності від 06 травня 2010 року виданої від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_4, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк Іриною Володимирівною, зареєстрованою в реєстрі за №1037, в графі "підпис" та рукописні записи "ОСОБА_4.", "ОСОБА_4."" - не вирішувалось з причин, що викладені у п. 3 дослідницької частини Висновку експертів (а. с. 181-190 том 2).

Отже суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 не уповноважувала ОСОБА_5 на підставі довіреності від 06 травня 2010 року для представництва її інтересів, а тому, вона є недійсною.

Визнаючи недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, суди дійшли вірного висновку про те, що при укладенні цього договору у ОСОБА_5, як сторони договору було відсутнє право на розпорядження квартирою позивача.

Перевіряючи справу в апеляційному порядку апеляційний суд також дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог щодо скасування реєстрації та виселення, оскільки було встановлено порушення права власності позивача на спірну квартиру, яке підлягає захисту.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_9 відхилити, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року в частині, що залишена без змін рішенням апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.