розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 19 січня 2017 року,

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, у якому просила позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно неповнолітніх синів: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7., ІНФОРМАЦІЯ_2; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх синів у розмірі 1 000 грн на кожного щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 02 листопада 2007 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, який розірвано на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2014 року. Від шлюбу сторони мають двох синів: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7., ІНФОРМАЦІЯ_2.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 не бере педагогічної, моральної, матеріальної, грошової, трудової або будь-якої іншої участі у вихованні синів, не цікавиться їхнім життям, станом здоров'я, не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, просила позов задовольнити.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 31 травня 2016 року виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2016 року позов задоволено.

Позбавлено ОСОБА_5 батьківських прав відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7., ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасуватирішення суду апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, застосувавши положення ст. ст. 141, 164 СК України, п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судам законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав" (v0003700-07) , на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що позивачем не доведено навмисне ухилення відповідача від виховання дитини, свідомого нехтування ним батьківських прав.

Правильно зазначено й те, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,