розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - державний нотаріус Світловодської районної державної нотаріальної контори Драна Людмила Андріївна, про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка діє через представника ОСОБА_10, на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_4, яка діє через представника ОСОБА_10, звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 08 вересня 2010 року вона уклала договір купівлі-продажу нерухомого майна з ОСОБА_11, від імені якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності діяла ОСОБА_12 Відповідно до даного договору вона придбала у власність квартиру АДРЕСА_1. 11 вересня 2010 року її право власності на вищевказану квартиру було зареєстроване Світловодським КМБТІ.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 16 лютого 2012 року зазначені вище довіреність та договір купівлі-продажу визнані недійсними.

З метою належної реєстрації свого права власності на вказану квартиру вона 27 листопада 2015 року подала відповідну заяву до реєстраційної служби Світловодського міськрайонного управління юстиції. Однак, їй було відмовлено у державній реєстрації права власності з тих підстав, що право власності на квартиру вже зареєстроване за кожним з відповідачів в рівних частках на підставі свідоцтв про право на спадщину. Вважає, що відповідачі незаконно набули права власності на спірну квартиру, оскільки саме вона з 11 вересня 2010 року є належним та законним власником спірної квартири.

Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсними: свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 21 вересня 2012 року державним нотаріусом Світловодської районної державної нотаріальної контори Драною Л.А. на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 (далі квартира), видане 21 вересня 2012 року кожному.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 14 червня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_10, просить скасувати судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив з того, що підстави, передбачені ст. 1301 ЦК України для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих на ім'я відповідачів, відсутні. Судами правильно встановлено, що підстава на якій позивач набула право власності на спірну квартиру - договір купівлі-продажу від 08 вересня 2010 року, було визнано недійсним за рішенням суду, а тому відповідачі правомірно зареєстрували за собою право власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість рішення апеляційного суду не впливають.

Із матеріалів справи та змісту рішення апеляційного суду не вбачається, що судом при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє через представника ОСОБА_10, відхилити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2016 року залишити без змін.