Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Гулька Б.І., Іваненко Ю.Г.,

Леванчука А.О., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", третя особа - ОСОБА_4, про захист прав споживача, за касаційними скаргами ОСОБА_3 на ухвали апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2017 року та 09 березня 2017 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), в якому просила визнати порушеним право споживача фінансових послуг банку; визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту від 20 грудня 2006 року № 11099334000; визнати недійсним договір іпотеки від 20 грудня 2006 року № 39374 та додаткові угоди до нього; визнати недійсним договір поруки від 20 грудня 2006 року № 78609 та додаткові угоди до нього; стягнути з відповідача судові витрати; зобов'язати відповідача виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за іпотечним договором від 20 грудня 2006 року № 39374, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1; застосувати наслідки недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК України у вигляді двосторонньої реституції; зобов'язати відповідача зарахувати кошти, повернуті у порядку двосторонньої реституції у відповідній валюті, на її рахунки в ПАТ "УкрСиббанк; відшкодувати завдані збитки; встановити факт стосовно виконання/невиконання відповідачем п. 1.5 договору про надання споживчого кредиту від 20 грудня 2006 року № 11099334000; встановити факт зарахування коштів відповідачем, які сплачувала позивач за договором про надання споживчого кредиту від 20 грудня 2006 року № 11099334000, відповідно до п. 1.2.2 цього договору, на невідомі рахунки, які не зазначені в кредитному договорі.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із указаним рішенням суду першої інстанції, у жовтні 2016 року позивач подала апеляційну скаргу.

Ухвалою судді апеляційного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме: для подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням поважних підстав його пропуску.

16 січня 2017 року до апеляційного суду м. Києва на виконання указаної ухвали суду надійшла заява позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою судді апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2017 року ОСОБА_3 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року; апеляційну скаргу ОСОБА_3 повторно залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме сплати судового збору.

06 березня 2017 року до апеляційного суду м. Києва на виконання указаної ухвали суду від ОСОБА_3 надійшла заява про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою судді апеляційного суду м. Києва від 09 березня 2017 року ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору; апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

У касаційних скаргах ОСОБА_3 просить скасувати ухвали апеляційного суду від 18 січня і 09 березня 2017 року та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за її апеляційною скаргою, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року, суддя апеляційного суду, постановляючи ухвалу від 18 січня 2017 року, виходив із того, що заявником не сплачено судовий збір за подання указаної апеляційної скарги.

При цьому суддею в ухвалі роз'яснено, що ОСОБА_3 не звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки відповідно до Закону України від 22 травня 2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (484-19) , що набрав чинності 01 вересня 2015 року, ст. 5 про пільги щодо сплати судового збору, зокрема п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" викладено в новій редакції, відповідно до якої не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року, суддя апеляційного суду виходив із того, що заявником не усунуто недоліків апеляційної скарги, визначених в ухвалі суду від 18 січня 2017 року, оскільки судовий сбір, передбачений Законом України "Про судовий збір" (3674-17) , за подання апеляційної скарги на рішення суду не сплачено.

Однак із вказаними висновками не можна погодитися виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (475/97-ВР) , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Частиною 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" установлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" (v0010740-14) (із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2015 року № 10 (v0010740-15) ), згідно зі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначено пільги щодо сплати судового збору, відповідно до якої від його сплати звільняються позивачі за подання окремих позовів, а також деякі категорії осіб, визначені законом, незалежно від виду позову.

При цьому позивачі, які звільнені від сплати судового збору при пред'явленні окремих позовів, і деякі категорії осіб незалежно від виду позову звільняються від сплати судового збору не лише при пред'явленні позову, а й при поданні апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та Верховним Судом України.

Разом із тим у п. 7 вищевказаної постанови зазначено, що оскільки ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, ст. 14 Закону України від 01 грудня 1994 року № 226/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду", ст. 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 22 Закону України від 22 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів".

Отже, покладаючи на позивача обов'язок зі сплати судового збору, апеляційний суд вказаних вимог закону не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку щодо необхідності сплачувати ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду, ухвалене у справі за її позовом про захист прав споживача банківських послуг.

За таких обставин та відповідно до вимог ч. 2 ст. 342 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, а постановлені у справі ухвали апеляційного суду - скасуванню з передачею на новий розгляд до апеляційного суду питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвали апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2017 року та 09 березня 2017 року скасувати, питання про відкриття апеляційного провадження у справі передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.