Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Ухвала
Іменем України
26 липня 2017 року
м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Фаловської І.М., Карпенко С.О., Кафідової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" на заочне рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 31 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 25 січня 2016 року він уклав з товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" (далі - ТОВ "ЛК "Ваш Авто") договір фінансового лізингу, відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов'язання придбати трактор МТЗ-82.1.26 та передати його позивачу. На виконання умов договору ОСОБА_4сплатив на рахунок відповідача 49 000 грн. в якості першого внеску, який згодом виявився адміністративним платежем. Під час підписання договору позивач не мав можливості детально ознайомитися з його умовами, а працівник компанії запевнила, що договір містить усі роз'яснені нею умови. У визначений сторонами день предмет лізингу переданий не був, натомість представник компанії повідомив, що згідно укладеного договору предмет лізингу буде переданий лише за умови сплати адміністративного платежу, 50 % від вартості предмету лізингу, комісії за передачу предмету лізингу. Детально ознайомившись із змістом договору, позивач зрозумів, що його було ошукано, оскільки договір не містить відомостей про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, а також куди повинен звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності й інших умов з продажу товару тощо. Отже умови оспорюваного правочину порушують положення Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , оскільки є несправедливими в цілому, суперечать принципу добросовісності, що є підставою для визнання такого договору недійсним. Також спірний правочин не був нотаріально посвідчений.
Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив: визнати недійсним договір фінансового лізингу від 25 січня 2016 року; стягнути з ТОВ "ЛК "Ваш Авто" на свою користь 49 000 грн., сплачених на виконання умов договору в якості першого внеску.
Заочним рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 31 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2016 року, позов задоволено. Визнано недійсним договір фінансового лізингу від 25 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ "ЛК "Ваш Авто". Стягнуто з ТОВ "ЛК "Ваш авто" на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 49000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі ТОВ "ЛК "Ваш Авто", мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що 25 січня 2016 року між ОСОБА_4 та ТОВ "ЛК "Ваш Авто" укладено договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб марки МТЗ-82.1.26 вартістю 18 148,15 доларів США.
Умовами договору передбачено оплату лізингоодержувачем на користь лізингодавця адміністративного платежу, який визначено як першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає оплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку та підготовку документів до укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу відображено у додатку № 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.
Також договором передбачено сплату лізингоодержувачем на користь лізингодавця авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу, комісії за супроводження договору та лізингових платежів.
У день підписання договору позивачем сплачено відповідачу адміністративний платіж у розмірі 49 000 грн.
Спірний договір не містить відомостей щодо продавця відповідного предмету лізингу.
Згідно з п. 1.4 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів (ч. 1 ст. 807 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
За змістом ч. 1 ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
Відповідно до норм ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.
Статтею 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено права та обов'язки лізингоодержувача.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Згідно із ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів" крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.
За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що позивач не отримав інформацію щодо істотних умов договору, які передують укладенню договору, умови договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами, є несправедливими та непрозорими, порушують принцип добросовісності, внаслідок чого утворився дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживача.
Отже, місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про задоволення позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.
Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" відхилити.
Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 31 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
І.М. Фаловська
С.О. Карпенко
О.В.Кафідова