розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С.", третя особа - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві, про усунення перешкод у реалізації права власності, знесення самочинно побудованого нерухомого майна, приведення приміщення у первісний стан, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2017 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_7 звернулися до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їм на праві власності належить нежитлове приміщення № 1, площею 322,9 кв. м, на першому поверсі нежитлової будівлі АДРЕСА_1. Право власності на приміщення, які знаходяться на другому та третьому поверхах вказаної вище будівлі належить відповідачу. Станом на 20 вересня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "О.М.С." (далі - ТОВ "О.М.С.") здійснює прибудову триповерхової будівлі за вказаною адресою. Зазначають, що відповідач здійснює вказане будівництво самочинно, без належних дозвільних документів та в порушення вимог закону і прав інших власників нерухомого майна.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 просили усунути перешкоди у користуванні належним їм приміщенням № 1 по АДРЕСА_1; заборонити ТОВ "О.М.С." будівництво триповерхової будівлі за вказаної адресою; зобов`язати відповідача знести самочинно збудовану триповерхову будівлю та привести у первісний стан стіну та сходи належного позивача приміщення № 1.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що нежиле приміщення № 1, площею 322,9 кв. м, по АДРЕСА_1 належало ОСОБА_4 на праві приватної власності. 11 квітня 2012 року на підставі договору дарування 35/100 частини нежитлового приміщення, що становить 111,7 кв. м, право власності на вказану частину приміщень перейшло до ОСОБА_5

Відповідно до розпорядження № 1922 від 29 жовтня 2004 року про надання дозволу ТОВ "О.М.С." на експлуатацію приміщень в нежитловому будинку по АДРЕСА_1 вирішено вважати ТОВ "О.М.С." балансоутримувачем та експлуатуючою організацією приміщень, загальною площею 6 968,3 кв. м, у цьому нежитловому будинку.

17 січня 2012 року між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "О.М.С." (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендодавець, на підставі рішень Київської міської ради від 26 липня 2007 року та від 23 червня 2011 року за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, площею 0,6904 га, по АДРЕСА_1 у Святошинському районі м. Києва, цільове призначення - для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території. Договір укладено на 5 років.

Відповідно до акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 25 липня 2011 року земельна ділянка по АДРЕСА_1, яка передається у короткострокову оренду на 5 років для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території, площею 0,6904 га, має 83 точки повороту межі, з яких 8 закріплено межовими знаками (3 - металевими штирями довжиною 0,4 м, 5-дюбелями), 1 точка помічена червоною фарбою на місцевості, решта співпадають з твердими контурами на місцевості.

На підставі акта приймання-передачі земельної ділянки від 18 квітня 2012 року Київська міська рада (орендодавець) передала, а ТОВ "О.М.С." (орендар) прийняло у своє володіння і користування земельну ділянку, площею 0,6904 га, за вищевказаною адресою, цільове призначення - для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території.

15 жовтня 2015 року ТОВ "О.М.С." зареєстровано у Державній архітектурно-будівельній інспекції декларацію про початок виконання будівельних робіт (крім об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури), а згодом декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (крім об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури) від 03 листопада 2015 року.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При цьому використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про основи містобудування" будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об'єктів містобудування розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами заявлених вимог.

Крім того, судами вірно встановлено наявність укладеного 17 січня 2012 року між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "О.М.С." (орендар) договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території, декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації щодо реконструкцій приміщень нежитлової будівлі під торгівельний центр за вказаною адресою.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо недійсності вказаних вище декларацій, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - ТОВ "О.М.С.", про зобов'язання скасувати вищевказані декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації (том 2 а. с. 62-63).

Разом з тим, визнання недійсними декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації не є предметом даного спору.

Безпідставними є доводи заявника, що копії адвокатських запитів щодо проведення перевірки на відповідність фактично здійснених робіт та з інших підстав, а також фотознімки підтверджують заявлені вимоги, оскільки такі докази не є належними та допустимими відповідно до норм статей 58, 59 ЦК України.

Також не є обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо необхідності проведення судово-будівельної експертизи, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Місцевим та апеляційним судами оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Рішення місцевого суду містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд перевірив законність і обґрунтованість встановлених місцевим судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини.

Отже, місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2017 року залишити без змін.