розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживача, стягнення процентів за користування банківським вкладом, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, вимоги якого під час розгляду справи уточнив, та остаточно просив стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") на свою користь проценти за користування його вкладами № № 1, 2, 3 у загальній сумі 148 340,66 доларів США у період із 24 липня по 02 серпня 2015 року включно у сумі 466,10 доларів США; проценти за користування вкладами № № 4, 5, 6 у загальній сумі 127 457,83 доларів США у період із 10 по 20 липня 2015 року включно у сумі 440,53 доларів США; 3 % річних за користування вкладами № № 1, 2, 3 у сумі 121,92 доларів США та 115,24 доларів США - за користування вкладами № № 4, 5, 6, а також компенсувати 10 грн на відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ним та відповідачем було укладено низку договорів про заощадження, а саме: договір про заощадження (вклад "Стандарт" зі щомісячною виплатою) від 20 липня 2011 року № SAMDN25000718197276 (далі - договір № 1); договір про заощадження (вклад "Стандарт" зі щомісячною виплатою) від 20 липня 2011 року № SAMDN25000718197303 (далі - договір № 2); договір про заощадження (вклад "Стандарт" зі щомісячною виплатою) від 20 липня 2011 року № SAMDN250007І8197323 (далі - договір № 3); договір про заощадження (вклад "Стандарт, 12 міс.") від 06 липня 2012 року № SAMDN25000726973312 (далі - договір № 4); договір про заощадження (вклад "Стандарт, 12 міс.") від 06 липня 2012 року № SAMDN25000726974612 (далі - договір № 5); договір про заощадження (вклад "Стандарт, 12 міс.") від 06 липня 2012 року № SAMDN25000726974696 (далі - договір № 6).

Відповідно до п. 1 цих договорів позивач передав, а відповідач прийняв певні суми грошових коштів на відповідні особові рахунки, які відповідач відкрив позивачу для внесення сум вкладів, а саме: 50 тис. доларів США - на особовий рахунок № НОМЕР_1 згідно з договором № 1; 50 тис. доларів США - на особовий рахунок № НОМЕР_3 згідно з договором № 2; 5 123,00 доларів США - на особовий рахунок № НОМЕР_2 згідно з договором № 3; 50 тис. доларів США - на особовий рахунок № НОМЕР_4 згідно з договором № 4; 50 тис. доларів США - на особовий рахунок № НОМЕР_5 згідно з договором № 5; 26 530,00 доларів США - на особовий рахунок № НОМЕР_6 згідно з договором № 6.

Зазначив, що договори № № 1, 2, 3 були укладені на термін 12 місяців, тобто по 20 липня 2012 року включно, а договори № № 4, 5, 6 - на термін 366 днів, тобто по 06 липня 2012 року включно. Термін укладених договорів (вкладів) неодноразово продовжувався автоматично відповідно до умов п. п. 6 договорів № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, якими передбачено, що у разі, якщо по закінченню строку вкладу, клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк, вказаний у п. п. 1 договорів № № 1, 2, 3, 4, 5, 6. Термін вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта в банк. При цьому обчислення нового терміну вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього терміну вкладу.

Ураховуючи передбачені п. п. 7 договорів № № 1, 2, 3, 4, 5, 6 умови повернення вкладів, капіталізованих внаслідок пролонгації, позивач ініціював припинення цих договорів. Зокрема, 10 липня 2015 року припинено договори № № 4, 5, 6 відповідно до заяви № 0000000595078916 про розірвання договору № 4, заяви № 0000000595078805 про розірвання договору № 5 та заяви № 0000000595078871 про розірвання договору № 6. Крім того, 24 липня 2015 року ним припинено договори № 1, 2, 3 відповідно до заяви № 0000000596823162 про розірвання договору № 1, заяви № 0000000596823004 про розірвання договору № 2 та заяви № 0000000596823099 про розірвання договору № 3.

Позивач звертає увагу на п. п. 12 договорів № № 1, 2, 3 та п. п. 11 договорів № № 4, 5, 6, якими передбачено, що договір набуває чинності з дня його підписання. Дія договорів припиняється з виплатою клієнту всієї суми вкладу разом з процентами, що належать відповідно до умов цього договору.

Позивач вважає, що відповідно до поданих ним заяв про припинення договорів та умов п. п. 12 договорів № № 1, 2, 3, та п. п. 11 договорів № № 4, 5, 6, відповідач зобов'язаний був повернути йому: 10 липня 2015 року всю суму вкладів за договорами № № 4, 5, 6 разом із процентами, що належать відповідно до умов цих договорів, нарахованими на суму вкладів по 10 липня 2015 року включно, що становить 127 457,83 доларів США; 24 липня 2015 року - всю суму вкладів за договорами № № 1, 2, 3 разом із процентами, що належать відповідно до умов цих договорів, нарахованими на суму вкладів по 24 липня 2015 року включно, що становить 148 340,66 доларів США.

Проте згідно з випискою по картці/рахунку позивача від 16 жовтня 2015 року № НОМЕР_7, виданій заступником керівника напряму "кредитні картки та зарплатні проекти" ГО ПАТ КБ "ПриватБанк" за період із 01 березня 2015 року по 16 жовтні 2015 року виплату всієї суми вкладів відповідачем здійснено несвоєчасно та без усіх процентів, що належать позивачу відповідно до умов вищевказаних договорів, а саме: всю суму вкладів за договорами № № 4, 5, 6 разом із процентами, нарахованими по 10 липня 2015 року включно виплачено йому відповідачем 21 липня 2015 року; суму вкладів за договорами № № 1, 2, 3, разом із процентами по 24 липня 2015 року включно виплачено відповідачем 03 серпня 2015 року.

Посилаючись на вказане, вважає, що відповідач фактично користувався його вкладами без нарахування та виплати процентів, що належать йому відповідно до умов договорів № № 4, 5, 6, у період із 10 по 20 липня 2015 року включно, тобто 11 днів, та вкладами без нарахування та виплати процентів, що належать йому відповідно до умов договорів № № 1, 2, 3, у період із 24 липня по 02 серпня 2015 року включно, тобто 10 днів. Його письмові вимоги до банку про сплату всього розміру процентів за фактичну кількість днів користування відповідачем його вкладами залишилися без задоволення відповідачем. Так, згідно з п. п. 1 договорів № № 1, 2, 3 процентна ставка по цих вкладах складає 8 % річних, а за п. п. 1 договорів № № 4, 5, 6 - 10 % річних. Згідно з наданою відповідачем довідкою від 11 січня 2016 року станом на момент припинення договорів (вкладів) № № 1, 2, 3, 4, 5, 6 розмір процентної ставки, за якою здійснювався розрахунок процентів по цих договорах (вкладах), становив 11,5 %.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь проценти за користування відповідачем вкладами за договорами № № 1, 2, 3 у загальній сумі 148 340,66 доларів США у період із 24 липня по 02 серпня 2015 року включно (10 днів) у розмірі 466,10 доларів США; проценти за користування відповідачем вкладами за договорами № № 4, 5, 6 у загальній сумі 127 457,83 доларів США у період із 10 по 20 липня 2015 року включно (11 днів) у розмірі 440,53 доларів США. Також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України просив стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних від суми вкладів за період користування вкладами без нарахування та виплати відсотків за договорами № № 1, 2, 3, що становить 121,92 доларів США, а за договорами № № 4, 5, 6 - 115,24 доларів США. Крім того, вважає, що діями відповідача, які виразилися в незаконній відмові виконувати умови укладених із ним договорів, йому завдано моральну шкоду, розмір якої оцінив у 10 грн, та зазначив, що вона полягає в порушенні його планів щодо розпорядження грошовими коштами; ці дії відповідача шокували його нахабством і беззаконністю по відношенню до нього; ним витрачалися додатковий час, кошти, нерви та здоров'я для захисту своїх порушених прав.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким його уточнений позов задовольнити, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають наведеним нормам процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Статтею 653 ЦК України установлено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

За положеннями ч. 1 ст. 1091 ЦК України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Відповідно до п. 3.9 глави 3 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою правління Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216 (z0910-08) (далі - Положення) уповноважений банк зобов'язаний виконати платіжне доручення в іноземній валюті в межах строку, погодженого з платником, та з урахуванням дати валютування, що визначається уповноваженим банком згідно з його внутрішніми правилами, які ґрунтуються на укладених міжбанківських угодах (договорах) про встановлення кореспондентських відносин з банками кореспондентами.

Згідно з п. 3.1 указаного Положення уповноважений банк приймає до виконання платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах протягом 30 календарних днів, починаючи з дня його оформлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судами установлено, що договори № № 1, 2, 3 укладено на термін 12 місяців, тобто по 20 липня 2012 року включно, а договори № № 4, 5, 6 - на термін 366 днів, тобто по 06 липня 2012 року включно. Строк укладених договорів (вкладів) неодноразово продовжувався автоматично відповідно до умов п. 6 цих договорів, яким передбачено, що у разі, якщо по закінченню строку вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк, вказаний у п. 1 договорів № № 1, 2, 3, 4, 5, 6. Термін вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта в банк. При цьому обчислення нового терміну вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього терміну вкладу.

10 липня 2015 року позивач подав заяву № 0000000595078916 про розірвання договору № 4, заяву № 0000000595078805 про розірвання договору № 5 та заяву № 0000000595078871 про розірвання договору № 6 (а. с. 18).

24 липня 2015 року позивач подав заяву № 0000000596823162 про розірвання договору № 1, заяву № 0000000596823004 про розірвання договору № 2 та заяву № 0000000596823099 про розірвання договору № 3 (а. с. 19).

Також у ті самі дні позивачем подано заяви про перерахування суми вкладів за вказаними договорами на рахунок № 262040095666813840 в АТ "Ощадбанк"; заяви отримано відповідачем 15 та 30 липня 2015 року відповідно (а. с. 22-25).

Установлено, що позивачу всю суму вкладів за договорами № № 4, 5, 6 разом із процентами, нарахованими по 10 липня 2015 року включно, виплачено відповідачем 21 липня 2015 року; суму вкладів за договорами № № 1, 2, 3 разом із процентами, нарахованими по 24 липня 2015 року включно, виплачено відповідачем 03 серпня 2015 року, а саме: в зазначені дати з кредитної картки позивача, імітованої відповідачем, за № НОМЕР_7 було здійснено міжбанківський переказ коштів (іноземної валюти) згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті (МТ103 вихідний через SWIFT) дата ОДБ: 2015-07-21 N:(MUR) та платіжного доручення в іноземній валюті (МТ103 вихідний через SWIFT) дата ОДБ: 2015-08-03 N:(MUR) (а. с. 52, 53).

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що відповідач у визначений п. 3.1 Положення строк виплатив позивачу на підставі поданих ним заяв суми вкладів із нарахованими відсотками шляхом міжбанківського переказу коштів на зазначений позивачем рахунок в АТ "Ощадбанк", у результаті чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні указаного позову.

Ухвалюючи рішення у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно з положеннями ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи про неврахування судами положень п. 12 договорів № № 1, 2, 3 та п. 11 договорів № № 4, 5, 6, якими передбачено, що договір набуває чинності з дня його підписання; дія договорів припиняється з виплатою клієнту всієї суми вкладу разом із процентами, що належать відповідно до умов цього договору, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішеного спору, враховуючи установлені судами обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Доводи касаційної скарги щодо неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, помилковості висновків судів, які не відповідають матеріалам справи, спростовуються матеріалами справи. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди надали належну оцінку зібраним у справі доказам, достатньо повно установили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Підстав вважати помилковими висновки судів по суті вирішеного спору колегія суддів не вбачає.

Таким чином, зазначені доводи зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Посилання заявника у касаційній скарзі на порушення норм матеріального права є помилковим за встановлених обставин, адже під час розгляду справи суд правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню.