розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 08 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 06 лютого 2017 року,

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з указаним позовом, мотивуючи його тим, що 04 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 11 111 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно з умовами договору.

Зазначав, що ОСОБА_6 свої зобов'язання за кредитним договором не виконував належним чином, в зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Звертав увагу на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер.

Посилаючись на те, що заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню зі спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, оскільки на час смерті спадкодавця були зареєстровані разом із ним за однією адресою, просив стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором від 04 червня 2008 року у розмірі 7 542 грн 28 коп. та судовий збір.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 08 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 06 лютого 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У разі смерті боржника за його зобов'язаннями, які передбачають правонаступництво, відповідають спадкоємці, відповідно до правил ст. 1282 ЦК України в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

За положеннями ч. 3 ст. 1268 ЦК України такими, що прийняли спадщину вважаються особи, які постійно проживали разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо вони протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України (435-15) , не заявили про відмову від спадщини.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження постійного проживання відповідачів разом з ОСОБА_6 станом на час відкриття спадщини, а також доказів того, що вони пов'язані узами споріднення та є спадкоємцями останнього.

При цьому судами зазначено, що відмітка у паспорті ОСОБА_6 містить також запис про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_7, до якої позовних вимог не пред'явлено, а інформація про розірвання шлюбу з останньою на час відкриття спадщини відсутня.

Крім того, з інформації зі спадкового реєстру та повідомлення нотаріуса вбачається, що спадкова справа заведена за зверненням ПАТ КБ "Приватбанк", інші особи заяв про прийняття спадщини чи відмову від прийняття спадщини не подавали.

Також відсутні данні про наявність майна у спадкодавця, яке підлягає спадкуванню, адже саме в межах вартості цього майна відповідають спадкоємці за боргами спадкодавця, якщо відмовляться сплатити борг одноразовим платежем, як це передбачено ч. 2 ст. 1282 ЦК України.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 08 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 06 лютого 2017 року залишити без змін.