розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", треті особи: Одинадцята харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_8, про припинення договору іпотеки та скасування заборони на нерухоме майно, за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український МіжнароднийБанк" до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_8, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_6 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 30 травня 2007 року між ОСОБА_8 та Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ЗАТ "ПУМБ"), укладено кредитний договір № 5434793, згідно з умовами якого ОСОБА_8 отримала кредитні кошти в розмірі 46 600,00 дол. США на споживчі потреби на строк до 30 травня 2017 року.

На забезпечення зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_8 уклала з ЗАТ "ПУМБ" договір іпотеки квартири АДРЕСА_1. На час укладення договору іпотеки ОСОБА_8 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9

У зав'язку з чим позивач просив суд ухвалити рішення, яким припинити договір іпотеки від 27 червня 2008 року № 6564547 в частині визначення предмету іпотеки - Ѕ частини квартири, що належала на праві власності ОСОБА_9, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та скасувати заборону на Ѕ частини квартири, у зв'язку з прийняттям позивачем спадщини після смерті батька.

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ") позовні вимоги не визнав та звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_8 перед ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" за кредитним договором від 27 червня 2008 року № 6564471 в загальному розмірі 95 211,61 дол. США, 6 821,12 грн за першим траншем кредиту та 11 644,40 грн за другим траншем кредиту, звернути стягнення на Ѕ частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка успадкована ОСОБА_6, шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, встановленою на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", треті особи: Одинадцята харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_8, про припинення договору іпотеки та скасування заборони на нерухоме майно відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_8, про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "ПУМБ" просить скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, ухвалити нове про задоволення вимог банку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення у частині відмови у задоволенні первісного позову, ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову повністю, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга ПАТ "ПУМБ" підлягає задоволенню частково, а касаційну скаргу ОСОБА_6 слід відхилити, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16 січня 2014 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 травня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову ПАТ "ПУМБ" у зверненні стягнення на Ѕ частини спірної квартири залишено без змін, відповідно зазначеним обставинам суд надав належну оцінку. Таким чином, суд не вбачав підстав для задоволення зустрічного позову ПАТ "ПУМБ" про звернення стягнення на Ѕ частини квартири.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються: узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

Таким вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції частково не відповідає.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 30 травня 2007 року між ОСОБА_8 та ЗАТ "ПУМБ", правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ", було укладено кредитний договір № 5434793, згідно з умовами якого ОСОБА_8 отримала кредитні кошти в розмірі 46 600 дол. США на споживчі потреби на строк до 30 травня 2017 року.

На забезпечення зобов'язань за кредитним договором, укладеним 30 травня 2007 року, ОСОБА_8, діючи як іпотекодавець, уклала з ЗАТ "ПУМБ" договір іпотеки квартири АДРЕСА_1. На час укладення договору іпотеки ОСОБА_8 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 січня 2012 року за ОСОБА_9 визнано право власності на Ѕ частини квартири, як на майно, набуте в шлюбі.

Згідно з Витягом про державну реєстрацію прав КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" зазначене рішення суду зареєстровано 25 червня 2012 року, реєстраційний № 18953279.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 травня 2013 року частково задоволені позовні вимоги ПАТ "ПУМБ" до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором та відмовлено в позові про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Задоволено зустрічний позов ОСОБА_9 про визнання договору іпотеки недійсним.

На час розгляду справи за апеляційною скаргою ПАТ "ПУМБ", ОСОБА_9 помер.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16 січня 2014 року апеляційна скарга ПАТ "ПУМБ" задоволена. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 травня 2013 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову ПАТ "ПУМБ" до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та в частині позову ОСОБА_9 до ПАТ "ПУМБ" і ОСОБА_8 про визнання договору іпотеки недійсним. Позов ПАТ "ПУМБ" задоволено.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_8 перед ПАТ "ПУМБ" звернуто стягнення на квартиру шляхом продажу 1/2 частки на прилюдних торгах за початковою ціною встановленою на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_9 відмовлено.

В іншій частині рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 травня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 серпня 2015 року роз'яснено рішення Апеляційного суду Харківської області від 16 січня 2014 року, а саме те, що в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_8 перед ПАТ "ПУМБ" за кредитним договором від 27 червня 2008 року № 6564471 в загальному розмірі 95 211,61 доларів США, 6 821 грн 12 коп. пені за першим траншем кредиту та 11 644 грн 40 коп. за другим траншем кредиту, звернуто стягнення на квартиру № 342, що належала ОСОБА_8 та розташована за адресою: АДРЕСА_3, шляхом продажу Ѕ частки на прилюдних торгах за початковою ціною, встановленою на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності та стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Матеріали справи не містять відомостей щодо оскарження в касаційному порядку рішення Апеляційного суду Харківської області від 16 січня 2014 року.

Враховуючи, що ОСОБА_6 прийняв спадщину на Ѕ частки квартири після смерті батька, та рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16 січня 2014 року звернуто стягнення лише на Ѕ частки квартири, яка належить ОСОБА_8 на праві власності, просив задовольнити позовні вимоги.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25 березня 2014 року позивачу відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частини спірної квартири після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року батька ОСОБА_9, у зв'язку з наявністю заборони на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 7474140.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права й обов'язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною п'ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі статтею 12 цього Закону в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1213цс16.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57- 60, 131- 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212- 215 ЦПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Так, апеляційний суд вищевикладеного належним чином не врахував, не взяв до уваги, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16 січня 2014 року у справі № 2-5313/11 вирішено питання про звернення стягнення лише на Ѕ частки квартири, яка належала ОСОБА_8, при цьому відсутнє рішення про відмову у задоволенні позову банку в частині звернення стягнення на іншу Ѕ частини квартири та відмовлено в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в цій частині, та дійшов помилкового висновку про обґрунтованість рішення районного суду в частині відмови у задоволенні позову банку з підстав наявності вищевказаного рішення суду без врахування вимог ст. 23 Закону України "Про іпотеку".

За таких обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення в частині зустрічного позову не можна вважати законним та обґрунтованим й воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні первісного позову, суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України) та з урахуванням вимог ст. ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 526, 598, 599 ЦК України, дійшли обґрунтованого висновку про те, що договір іпотеки є чинним, ОСОБА_6 на порушення вимог ст. 60 ЦПК України, не надано суду доказів щодо припинення договору іпотеки неможливістю його виконання за відсутністю вини обох сторін зобов'язання.

Касаційна скарга ОСОБА_9 не містить доводів на спростування вказаних висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2015 року в частині вирішення зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_6 залишити без змін.