розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, АТ "ОТП Банк", ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", підрозділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Джурик Маріанна Юріївна, про визнання недійсними договорів іпотеки, скасування записів про право власності у відомостях державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витребування квартир, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 грудня 2016 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2017 року,

У серпні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, який у подальшому уточнила, і просила визнати недійсними договори іпотеки від 27 листопада 2007 року № PML-600/236/2007/1 та № PML-600/236/2007/2, скасувати записи про право власності у відомостях державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 червня 2013 року №№ 1396405, 1397531 та від 9 листопада 2016 року № № 17363293, 17361140, витребувати на її користь від ОСОБА_9 квартири АДРЕСА_1

Позивач посилалася на те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 5 березня 2007 року вона придбала квартиру АДРЕСА_2 що знаходиться у цьому ж будинку. Указані квартири були придбані нею як вигідна інвестиція коштів на пропозицію відповідача ОСОБА_6, з якою вона перебувала у родинних відносинах. Довіряючи останній, вона передала їй правовстановлюючі документи на квартири.

Позивач зазначала, що у вересні 2007 року вона переїхала із м. Львова до м. Києва для працевлаштування. Після цього вона рідко приїжджала до м. Львова.

У 2013 році відносини між нею та її тіткою ОСОБА_6 погіршилися, оскільки у неї виникли підозри у шахрайстві останньої. У зв'язку з чим 20 листопада 2013 року вона звернулася до начальника ГУ УМВС України у Львівській області із заявою про вжиття заходів по розкриттю злочинів, до яких могла бути причетна ОСОБА_6

29 червня 2016 року старшим слідчим було складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358 КК України (в редакції статті 2001 року). Досудовим слідством було встановлено, що 27 листопада 2007 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Джурик М.Ю. була посвідчена довіреність, яка зареєстрована в реєстрі за № 3054, від її імені, якою уповноважено ОСОБА_7 бути її представником щодо управління та розпорядження належними їй на праві власності квартирами, що знаходяться у будинку АДРЕСА_1

Позивач стверджувала, що такої довіреності вона не підписувала, а підписи та рукописний текст власноручно підробила ОСОБА_6

У подальшому 27 листопада 2007 року на підставі підробленої довіреності ОСОБА_7 уклала з АТ "ОТП Банк" два договори іпотеки № PML-600/236/2007/1 та № PML- 600/236/2007/2. Указані договори іпотеки підписані ОСОБА_7

У період з листопада 2007 року по червень 2013 року у зв'язку із невиконанням ОСОБА_6 взятих на себе перед АТ "ОТП Банк" зобов'язань в частині погашення кредиту та відсотків за його користування, належні їй квартири були арештовані та реалізовані філією ПП "Нива-В.Ш." з прилюдних торгів. Таким чином, квартири незаконно вибули із її власності.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що 27 листопада 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_11, від імені якої на підставі довіреності за реєстровим № 3054 від 27 листопада 2007 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Джурик М.Ю., діяла ОСОБА_7, було укладено два договори іпотеки № PML-600/236/2007/1 та № PML-600/236/2007/2. Квартира АДРЕСА_1 була предметом іпотеки на підставі договору іпотеки від 27 листопада 2007 року № PML-600/236/2007/1, а квартира АДРЕСА_1 була предметом іпотеки на підставі договору іпотеки № PML- 600/236/2007/2. Зміст зазначених договорів іпотеки свідчить про те, що іпотекою забезпечувалися всі зобов'язання ОСОБА_6 перед ЗАТ "ОТП Банк".

ОСОБА_6 не виконувала своїх зобов'язань перед ЗАТ "ОТП Банк", а у подальшому не виконувала їх перед його правонаступником - ТОВ "ОТП Факторинг Україна". У зв'язку з цим банк звернувся із позовом до суду.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 6 червня 2012 року у справі № 1304/4599/12 позовні вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 листопада 2007 року № ML-600/236/2007, укладеним між ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступник - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") та ОСОБА_6, у розмірі 11 429 543 грн 51 коп. звернуто стягнення на предмети іпотеки - квартири АДРЕСА_3 Після чого відбулося примусове виконання судового рішення органами державної виконавчої служби України.

У процесі примусового виконання судового рішення 12 червня 2013 року відбулися прилюдні торги, які були проведені філією 14 ПП "Нива-В.Ш.", в результаті яких спірні квартири придбала ОСОБА_8 відповідно до протоколів №№ 1413171-2, 1413171-3.

21 червня 2013 року ОСОБА_8 зареєструвала право власності на придбані нею квартири, про що було внесено відповідні записи до державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 червня 2013 року за №№ 1396405, 1397531.

9 листопада 2016 року ОСОБА_9 придбала спірні квартири у ОСОБА_8, уклавши договори купівлі-продажу №№ 1536, 1539, і зареєструвала право власності на придбані нею квартири, про що внесено відповідні записи до державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 9 листопада 2016 року за №№ 17361140, 17363293.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для визнання недійсними договорів іпотеки від 27 листопада 2007 року № PML-600/236/2007/1 та № PML- 600/236/2007/2, оскільки довіреність, на підставі яких діялаОСОБА_7, не визнана недійсною у судовому порядку. Виходячи із цього суд вважав безпідставними і решту заявлених позивачем вимог.

Апеляційний суд не погодився з таким висновком суду першої інстанції, оскільки вважав, що позивачем пропущено трирічний строк на звернення до суду із цим позовом, оскільки про порушення свого права ОСОБА_5дізналася 6 червня 2012 року (дати ухвалення рішення у справі № 1304/4599/12), а з позовом до суду звернулася лише 11 серпня 2016 року.

Однак з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин у справі, належним чином не перевірив доводів позивача та наданих нею доказів на підтвердження заявленого позову. Зокрема, суд першої інстанції не надав оцінки матеріалам кримінального провадження щодо протиправних дій ОСОБА_6, експертним висновкам, якими встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5 у другому примірнику довіреності від 27 листопада 2007 року, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Джурик М.Ю. за реєстровим № 3054, виконано ОСОБА_6

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 303, 316 ЦПК України не перевірив належним чином доводів ОСОБА_5, викладених останньою у апеляційній скарзі, та без їх оцінки та дослідження вищезазначених доказів у справі дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

Отже, оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як місцевим, так і апеляційним судами, то рішення цих судів підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 грудня 2016 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.