розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" про захист прав споживачів, визнання договору недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 18 листопада 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 16 серпня 2013 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - ТОВ "Порше Мобіліті") було укладено кредитний договір № 50010079, згідно з умовами якого вона отримала кредит у розмірі 219 946 грн 28 коп., що еквівалентно 27 066,98 дол. США, та додатковий кредит у розмірі 76 702 грн 55 коп., що еквівалентно 9 439,15 дол. США на придбання автомобіля "Volkswagen Touran", державний номерний знак НОМЕР_1. Кредитним договором визначено строк кредитування - 60 місяців та змінна процентна ставка 9,9%.

Посилаючись на те, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати щомісячних платежів із сплати кредиту в еквіваленті до іноземної валюти - долара США та з прив'язкою до обмінного курсу даної валюти на день здійснення платежів, просила визнати недійсними кредитний договір від 16 серпня 2013 року № 50010079 та договір застави від 27 серпня 2013 року транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бродським В.В., зареєстровано за реєстровим № 1280.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 січня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним кредитний договір, укладений 16 серпня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_3

Визнано недійсним договір застави транспортного засобу, укладений 27 серпня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бродським В.В., зареєстрований за реєстровим № 1280. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 18 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, просить скасувати рішення апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із відсутності передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України правових підстав для визнання кредитного договору недійсним.

Колегія погоджується з такими висновками.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом із тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) передбачає обов'язковість здійснення платежів на території України в національній валюті, проте він не містить заборони на використання в розрахунках розміру грошових зобов'язань іноземної валюти або інших розрахункових величин.

Застосування обмінного курсу долара США на день платежу при визначенні розміру суми, що підлягає сплаті у гривні, погоджено сторонами в умовах кредитування як справедлива вартість кредиту, що змісту Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) (як у частині заборони надавати споживчі кредити в іноземній валюті, так і в частині несправедливості умов договору) та ст. 533 ЦК України не суперечить.

Таким чином, встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, апеляційний суд із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до оцінки доказів, проте згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Із матеріалів справи та змісту рішення апеляційного суду не вбачається, що судом при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ