розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до приватного нотаріуса Слов'янського міського нотаріального округу Бочко Вадима Анатолійовича про визнання безпідставною відмови нотаріуса та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 07 вересня 2016 року,

У червні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 27 жовтня 2010 року задоволено його позов до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказаним рішенням позивачу надано право на продаж квартири АДРЕСА_1 для задоволення вимог по кредитному договору від 18 липня 2007 року. Для продажу вказаної квартири позивачу необхідний правовстановлюючий документ - договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Бочко В.А. 15 жовтня 2003 року. При зверненні до нотаріуса із заявою про видачу дублікату, позивачу було відмовлено на підставі статей 8, 53 Закону України "Про нотаріат". Такі дії нотаріуса позивач вважає протиправними та такими, що порушують його права.

Враховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило визнати безпідставною відмови нотаріуса у видачі дублікату правовстановлюючого документа; зобов'язати нотаріуса видати дублікат договору купівлі-продажу квартири 15 жовтня 2003 року.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 07 вересня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 18 липня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 60 000 грн. строком до 18 липня 2012 року.

В забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором 18 липня 2007 року між ПАТ "КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого остання передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка їй належить на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2003 року.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 18 липня 2007 року в розмірі 74 599,26 грн.; в рахунок погашення основного зобов'язання ОСОБА_5 за кредитним договором від 18 липня 2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю ОСОБА_6, шляхом продажу квартири ПАТ КБ "ПриватБанк".

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15 жовтня 2003 року приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області.

25 березня 2016 року до приватного нотаріуса Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Бочко В.А. надійшла заява ПАТ КБ "ПриватБанк" про видачу дубліката вказаного вище договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2003 року для вчинення правочину з реалізації банком предмету іпотеки за судовим рішенням.

Відповідно до відповіді приватного нотаріуса Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Бочко В.А. видача дубліката договору купівлі продажу квартири не можлива з наступних підстав: ПАТ КБ "ПриватБанк" не є стороною вищевказаного договору купівлі-продажу квартири; не надані відомості щодо втрати чи псування цього документа.

Судом першої інстанції також встановлено, що оригінал договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений 15 жовтня 2003 року, знаходиться у власника цієї квартири - іпотекодавця ОСОБА_5 Відомостей, що цей документ втрачено або пошкоджено, не має. ПАТ КБ "ПриватБанк" не звертався до іпотекодавця з вимогою надати оригінал документа.

За змістом ст. 53 Закону України "Про нотаріат" та п. 1.1 глави 22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) , видача нотаріусами дублікатів документів, посвідчених або виданих нотаріусом, здійснюється у разі втрати або зіпсування документа за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія.

Таким чином, підставою для видачі дубліката документа згідно із наведеними нормами є його втрата або зіпсування, а суб'єктами, які мають право на його отримання є особи, за дорученням яких або щодо яких учинялась дія.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що питання щодо видачі нотаріусами дублікатів документів, посвідчених або виданих нотаріусом, визначено Законом України "Про нотаріат" (3425-12) та Порядком. Позивачем не було надано суду жодних доказів, що ПАТ КБ "Приватбанк" зверталось до іпотекодавця за наданням правовстановлюючого документу на квартиру, що є перешкоди у витребуванні банком у іпотекодавця вказаного правовстановлюючого документа.

Отже, місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ