розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 21 березня 2017 року,

ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з указаним позовом, в якому просили зобов'язати відповідача провести відповідну перебудову - встановити опірні конструкції для несучих пошкоджених балок горища будинку за адресою: АДРЕСА_1, та стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 15 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що вони та відповідач є співвласниками будинку за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач самовільно здійснила перебудову своєї частини будинку, при цьому були порушені будівельні норми, у результаті чого були спиляні несучі дерев'яні соснові балки, які лежали на несучих стінах та підтримували горище. Таким чином, навантаження частини будинку позивачів прийшлося на перегородку, яка поділяла частину будинку позивачів та відповідача. У результаті таких дій відповідача перегородка почала руйнуватись та створює небезпеку для життя; ОСОБА_3 позбавлена можливості проживати в кімнаті, де знаходиться ця перегородка, також зазначені порушення з боку відповідача призвели до того, що позивач ОСОБА_3 знаходиться в стані хвилювання та психологічного дискомфорту, отже такими діями відповідача було завдано їй моральної шкоди, яку вона оцінює у 15 тис. грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21 березня 2017 року, позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 3 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_3 відповідачем ОСОБА_5, суд на підставі наявних у справі доказів правильно виходив із того, що фактором, який спричинив деформації в квартирі АДРЕСА_1 є не тільки зміна навантажень, що виникла внаслідок ремонтно-будівельних робіт квартирі № 1, які проводила як власник відповідач, тобто з вини відповідача, а також і значний термін експлуатації.

У зв'язку з цим суд обґрунтовано вважав наявними підстави для висновку про порушення звичного способу життя позивача ОСОБА_3, оскільки вона переживає через деформацію стіни та боїться проживати в кімнаті із деформованою стіною.

При цьому суд правильно врахував принципи розумності, справедливості та виваженості, у зв'язку з цим дійшов обґрунтованого висновку, що достатньою сатисфакцією для позивача з боку відповідача буде відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 тис. грн.

Розглядаючи зазначений позов, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи в оскаржуваній частині судових рішень, зокрема про те, що суди безпідставно і необґрунтовано визнали винною відповідача у завданні моральної шкоди позивачу, спростовуються зібраними у справі доказами, яким суд надав належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 58- 60, 212 ЦПК України, та на підставі яких достатньо повно установив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, при цьому правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню.

Статтею 212 ЦПК України установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржувані судові рішення містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам ст. ст. 213- 215 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо оцінки наявних у справі доказів і доказування зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Отже, судові рішення в оскаржуваній частині є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.