розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди в порядку регресу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року, рішення апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2017 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь 5156,24 грн майнової шкоди, завданої несплатою комунальних послуг.

Позов мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю позивача та відповідача. Рішенням апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року за позовом ОСББ "КУТ" з позивача було вирішено стягнути 10 312,48 грн заборгованості за несплату комунальних послуг за період з 1 березня 2009 року по 1 листопада 2012 року. Вказану суму позивач сплатив самостійно, тому просив стягнути половини зазначеної суми з відповідача, як співвласника вказаної квартири.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Виключено з мотивувальної частини рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року посилання суду, як на одну з підстав відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 - визнання судом права спільної сумісної власності на квартиру за ОСОБА_5 лише 4 грудня 2012 року, що виходить за межі періоду нарахування заборгованості.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати з направленням справи до місцевого суду на новий розгляд.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування, при цьому обґрунтовано виключив з резолютивної частини рішення суду посилання суду, як на одну з підстав відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 - визнання судом права спільної сумісної власності на квартиру за ОСОБА_5 лише 4 грудня 2012 року, що виходило за межі періоду нарахування заборгованості.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Загальними підставами для накладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, є: настання шкоди; протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вина особи, яка заподіяла збитки.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 червня 2012 року встановлено, що ОСОБА_4 з 25 травня 2011 року неправомірними діями порушує права ОСОБА_4 на користування спірною квартирою, у зв'язку з чим були задоволені її позовні вимоги про вселення у квартиру АДРЕСА_1, та зобов'язано ОСОБА_4 не чинити їй перешкод у користуванні квартирою.

26 березня 2013 року державним виконавцем відділу ДВС у Дарницькому районі м. Києва зазначене судове рішення виконано в примусовому порядку

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що оскількиОСОБА_4, у період нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги (з 1 червня 2011 року по 1 листопада 2012 року) з вини ОСОБА_6 не проживала у спірній квартирі і не користувалась наданими ОСББ "Кут" житлово-комунальними послугами, то відсутні правові підстави покладення на неї обов'язку по відшкодуванню позивачу понесених ним витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

При вирішенні даної справи судом першої інстанції, з висновками якого обґрунтовано погодився апеляційний суд, правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду та рішення суду першої інстанції у незміненій частині відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року у незміненій апеляційним судом частині, рішення апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2017 року залишити без змін.