розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Орган опіки та піклування Новоград-Волинської міської ради Житомирської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом та усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8, на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 15 лютого 2017 року,

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Орган опіки та піклування Новоград-Волинської міської ради Житомирської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом та усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, посилаючись на те, що йому на праві власності належить будинок за договором купівлі-продажу, який в подальшому ним було продано 2009 року ОСОБА_5 з розстроченням платежу, в якому вона поселилась з членами своєї сім`ї. Рішенням суду яке набрало законної сили 25 серпня 2010 року зазначений договір розірвано у зв`язку з невиконанням покупцем розрахунку. Судом визнано за ним право власності на незавершений будівництвом будинок, яке зареєстровано в установленому законом порядку. Однак відповідачі продовжують проживати в будинку добровільно виселитись не бажають.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 15 лютого 2017 року, позов задоволено частково.

Усунуто ОСОБА_4 перешкоди у володінні, користуванні, розпорядженні незавершеним будівництвом житловим будинком по АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та малолітніх дітей: ОСОБА_7, 2007року народження, ОСОБА_8, 2011 року народження, без надання іншого житлового приміщення. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь держави по 275,60 грн судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просять скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та направити справу в скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині усунення перешкод ОСОБА_4 у володінні, користуванні, розпорядженні незавершеним будівництвом житлового будинку шляхом виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідачі проживають у будинку без законних підстав, договірних відносин щодо найму спірного житла між сторонами не існує, відповідачі не є членами сім'ї власника та чинять останньому перешкоди у користуванні належним йому майном.

Судами встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 08 травня 2007 року ОСОБА_4 належав незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1.

10 серпня 2009 року будинок продано ОСОБА_5, що підтверджується договором купівлі-продажу.

Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 квітня 2010 року у справі № 2-966/10, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 25 серпня 2010 року, розірвано договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку, та повернуто сторони у первісне положення, а саме визнано за ОСОБА_4 право власності на цей будинок.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушним.

За ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відхилити, рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 15 лютого 2017 року залишити без змін.