розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 09 червня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з цим позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 08 жовтня 2014 року, через оголошення в газеті, вона знайшла будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який вирішила придбати. Зустрівшись з власником даного будинку, тобто відповідачем у справі, вони оглянули будинок, обговорили всі умови договору купівлі-продажу будинку. Домовившись про загальну суму продажу будинку, дійшли згоди, щоб вона внесла аванс в розмірі 800 євро.

Наступного дня, 09 жовтня 2014 року, у присутності позивача та її брата ОСОБА_6 в приміщенні державної нотаріальної контори, при секретарі нотаріуса, відповідач власноруч написав розписку, згідно з якою зобов'язався оформити документи для продажу їй земельної ділянки та житлового будинку за вищевказаною адресою та отримав за це аванс в розмірі 800 євро.

Через два тижня, як домовилися з відповідачем, ОСОБА_4 йому зателефонувала, щоб дізнатися коли вони укладуть договір-купівлі продажу і чи виконав він вимоги розписки щодо переоформлення документів та відповідач повідомив їй, що документи ще не готові і коли будуть готові документи, він їй зателефонує.

Однак ОСОБА_5 позивачу не зателефонував, на її неодноразові дзвінки не відповідав, а згодом позивачу стало відомо, що відповідач продав будинок іншим людям.

Таким чином, позивач вважає, що грошові кошти сплачені відповідачу є авансом в рахунок майбутніх платежів за житловий будинок. Оскільки відповідач відмовляється добровільно повернути позивачу грошові кошти у сумі 800 євро, то такі повинні бути стягнуті з судовому порядку.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 09 червня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли обґрунтованого висновку про те, що отримані ОСОБА_5 від ОСОБА_4 грошові кошти були використані для замовлення земельно-технічної документації, звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки та звіту про оцінку житлового будинку. Жодних вимог від ОСОБА_4 щодо виконання передбаченого розпискою зобов'язання з виготовлення документів для продажу будинку та земельної ділянки не надходило, а ОСОБА_5 вже поніс витрати пов'язані з виготовленням документів, замовивши виготовлення експертних оцінок та земельно-технічної документації.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_5 не було виконано умови розписки, а тому він повинен повернути позивачу отримані ним грошові кошти, а також про те, що судами належним чином не надано оцінки розписці та не визначено відповідно до неї правовідносини, не знайшли свого підтвердження з наступних підстав.

Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до розписки, копію якої надано суду позивачем, то вона не може бути належним та допустимим доказом отримання ОСОБА_5 авансу за договором купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1

У розписці, оформленій в простій письмовій формі, йдеться про отримання ОСОБА_5 грошових коштів із чітким визначенням їх цільового використання - для оформлення документів для продажу земельної ділянки та будинку. При ньому, ні про яке укладення між сторонами спору самого договору купівлі-продажу нерухомого майна не йдеться. Також не визначено ні строків укладення договору, ні ціни договору, ні будь-яких іншим умов, які є обов'язковими при укладення договорів купівлі-продажу нерухомості та які могли б свідчити про досягнення сторонами будь-яких попередніх домовленостей з цього питання.

Суди дійшли обґрунтованого висновку, про те, що аналіз судової практики свідчить, що при визначенні такої правової категорії, як аванс слід враховувати такі критерії: аванс - це грошові кошти, сплачені за укладеними попередніми договорами; аванс - це грошові кошти, які сплачуються в рахунок наміру укласти основний договір в майбутньому; аванс - це грошові кошти, що сплачуються наперед у рахунок майбутніх розрахунків.

Таким чином, у розписці від 09 жовтня 2014 року йдеться про те, що грошові кошти отримані ним з метою виготовлення документів необхідних для продажу будинку та земельної ділянки. При цьому, ніяких строків або інших умов, в тому числі, переліку цих документів в розписці не міститься.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 09 червня 2016 року залишити без змін.