розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2016 року,

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом до Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "ЦГЗК"), правонаступником якого є час Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "ЦГЗК"), про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди та компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку виплати.

На обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що він у періоди: із 24 липня 1974 року по 24 листопада 1974 року; із 11 липня 1977 року по 01 серпня 1978 року; із 05 вересня 1978 року по 13 лютого 1981 року; із 16 березня 1981 року по 23 липня 1994 року; із 13 серпня 1994 року по 12 вересня 1996 року; із 05 березня 1997 року по 10 травня 1998 року; із 17 травня 1990 року і по день звільнення - 31 липня 2014 року - працював на різних посадах: автослюсарем, водієм, слюсарем, машиністом екскаватора, підземним машиністом електровоза, на шахті "Орджонікідзе" ПАТ "ЦГЗК" (нині - ПрАТ "ЦГЗК").

У червні 2015 року позивач дізнався, що відповідно до Галузевої угоди при звільненні з підприємства відповідач зобов'язаний був виплатити йому вихідну допомогу у розмірі тримісячної заробітної плати (при роботі на підприємстві 20 і більше років). Однак при звільненні у липні 2014 року позивачу відповідачем не була виплачена одноразова вихідна допомога. Позивач вважає, що своїми незаконними діями відповідач порушив його законне право на отримання ним вихідної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат. Крім того, зазначив, що винними діями відповідача у зв'язку із порушенням обов'язків, установлених Галузевою угодою, - невиплатою вихідної допомоги при звільненні - йому завдано моральної шкоди.

Враховуючи зазначене, уточнивши позовні вимоги, позивач остаточно просив суд стягнути з відповідача на свою користь невиплачену вихідну допомогу при звільненні у розмірі 5 812 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період із 31 липня 2014 року по 31 жовтня 2014 року, а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 тис. грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2016 року, указаний позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ "ЦГЗК" на користь ОСОБА_3 вихідну допомогу у розмірі 3 894 грн 50 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 31 липня 2014 року по 31 жовтня 2014 року у розмірі 12 723 грн 60 коп. та на відшкодування моральної шкоди - 1 тис. грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі представник ПрАТ "ЦГЗК" просить скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Госпрозрахункові підприємства відповідно до ст. 15 Закону України "Про оплату праці" самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами, встановлюють умови та розміри оплати праці працівників.

Колективним договором між генеральним директором та спільним представницьким органом первинних профспілкових організацій ВАТ "ЦГЗК", правонаступником якого є ПрАТ "ЦГЗК", на 2007-2008 роки, а саме п. 7.5 договору, передбачена виплата працівникам, які досягли пенсійного віку (жінки - 55 років, чоловіки - 60 років) одноразової допомоги в розмірі, залежному від стажу роботи на комбінаті. При стажі від 20 і більше років - у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат працівника.

Із Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2007-2008 роки встановлено (п. 1.13), що угода набирає чинності з 01 січня 2007 року і діє до укладення нової або перегляду цієї угоди. Пунктом 6.1 розділ 7 "Соціальний захист та задоволення духовних потреб" Галузевої угоди на 2007-2008 роки встановлено, що власник за рахунок коштів підприємства у порядку та на умовах, передбачених колективним договором, зобов'язується: виплачувати працівнику при виході на пенсію одноразову допомогу в розмірі, залежному від стажу його роботи на підприємстві, але не менше: від 20 і більше років - тримісячної заробітної плати.

Статтею 5 Закону України "Про колективні договори і угоди" від 01 липня 1993 року № 3356-XII передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Стаття 9 цього Закону передбачає, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угоди діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Вимоги Галузевої угоди розповсюджуються на всі підприємства відповідної галузі.

Відповідно до роз'яснень Центрального комітету профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості від 19 січня 2016 року № 03/18 Галузева угода гірничо-металургійного комплексу України на 2007-2008 роки поширюються на ПАТ "ЦГЗК" (нині - ПрАТ "ЦГЗК").

Згідно зі ст. 16 КЗпП України умови колективного договору, що погіршують порівняно із чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Надавши оцінку наявним у справі доказам, суд обґрунтовано вважав, що вимоги до власників підприємства, передбачені Галузевою угодою гірничо-металургійного комплексу та колективним договором підприємства, у частині соціальних гарантій (соціального захисту), які були чинні на час звільнення позивача із підприємства, різняться. Так, угодою передбачено виплачувати при виході на пенсію працівнику одноразову допомогу залежно від стажу. Колективний договір погіршує становище працівників підприємства в порівнянні з умовами Галузевої угоди, оскільки встановлює залежність її виплати від віку та строку звільнення із підприємства.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також встановивши обставини справи, правильно виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог у задоволеній частині та наявності для цього відповідних правових підстав.

Зокрема, суд дійшов обґрунтованого висновку, що умови колективного договору підприємства погіршують становище позивача у порівнянні з умовами Галузевої угоди, а тому правильно застосував умови Галузевої угоди, виконання яких є обов'язком для відповідача, та яка була чинною на день звільнення позивача.

При цьому суд правильно врахував, що із часу звільнення позивача відповідач не провів із ним повного розрахунку та не виплатив вихідної допомоги, а тому наявні підстави для стягнення з останнього середнього заробітку за час затримки розрахунку за наведеним розрахунком суду з урахуванням меж позовних вимог, а також відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 тис. грн, що, як правильно вважав суд, відповідає перенесеним позивачем моральним стражданням.

На підставі наявних у справі доказів суд правильно установив, що позивач працював на підприємстві у відповідача 37 років 7 місяців, тобто понад 20 років, а тому обґрунтовано відхилив доводи відповідача щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої колективним договором на 2007-2008 роки та Галузевою угодою гірничо-металургійного комплексу України на 2007-2008 роки, у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, виходячи зі стажу роботи позивача на комбінаті.

У зв'язку з цим суд правильно виходив із того, що підставою на отримання позивачем при виході на пенсію одноразової допомоги у розмірі тримісячної середньої заробітної плати є наявність у нього стажу від 20 років і більше.

Також суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач є правонаступником всіх прав та обов'язків підприємств, до складу яких входила шахта ім. Орджонікідзе.

Крім того, правильним, законним та обґрунтованим є висновок суду про наявність підстав, передбачених ст. 117 КЗпП України, для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період із 31 липня 2014 року по 31 жовтня 2014 року у розмірі 12 723 грн 60 коп.

Виходячи з підстав, передбачених ст. 237-1 КЗпП України, суд дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу, завданої порушенням його трудових прав.

Таким чином, під час розгляду справи суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 57- 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213- 215 ЦПК України.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи по суті вирішеного спору були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували, про що свідчить зміст оскаржуваних судових рішень.

Статтею 212 ЦПК України установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржувані судові рішення містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам ст. ст. 213- 215 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Таким чином, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії касаційного перегляду справи не передбачено.

Отже, судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2016 року залишити без змін.