розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", третя особа: ОСОБА_5 про визнання припиненим основного зобов'язання за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 жовтня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 січня 2017 року,

У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі ПАТ КБ "Приватбанк", банк)звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 5 листопада 2007 року урозмірі 481 723 грн. 29 коп.

Позов мотивовано тим, що 5 листопада 2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 142 214 грн 80 коп. на придбання автомобіля, терміном до 4 листопада 2014 року.

Оскільки відповідач своєчасно не виконав зобов'язання за кредитним договором, станом на 3 лютого 2016 року виникла заборгованість у розмірі 481 723 грн 29 коп., яка складається з: 88884 грн 82 коп. - заборгованість за кредитом; 45630 грн 94 коп. -заборгованість по процентам за користування кредитом; 23338 грн 04 коп. -заборгованість по комісії за користування кредитом; 323 869 грн 49 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором. Вказану заборгованість банк просив стягнути в судовому порядку.

ОСОБА_4 подав зустрічний позов про визнання припиненим основного зобов'язання, яке виникло за кредитним договором від 5 листопада 2007 року.

Зустрічний позов мотивовано тим, що 26 березня 2012 року Соснівським районним судом м. Черкаси у справі № 2-5424-2011 року за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_4 ухвалено рішення про звернення стягнення на предмет застави, відповідно до якого, шляхом вилучення у ОСОБА_4 передано ПАТ КБ "Приватбанк" автомобіль Fiat, модель Doblo Panorama, 2007 року випуску. За цим же рішенням суду в рахунок погашення заборгованості позичальника перед банком в розмірі 135 218 грн 35 коп. надано право банку реалізувати зазначений автомобіль щляхом продажу від імені відповідача будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також з наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. В подальшому автомобіль був вилучений у ОСОБА_4 та перебував на охоронюваному майданчику банку, але не був реалізований з невідомих причин.

ОСОБА_4 вважає, що зобов'язання з його боку виконане шляхом виконання судового рішення про передачу заставного автомобіля банку.

Крім того, послався на те, що заставою були забезпечені вимоги в сумі 191 477 грн. Заборгованість до стягнення за первісним позовом становить 481 723 грн, отже незабезпечені заставою вимоги становлять 290 246 грн, які можуть бути задоволені лише після продажу предмета застави та визначення суми залишку заборгованості.

Згідно доводів ОСОБА_4, банк скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет застави, разом з тим, предмет застави, який переданий банку з невідомих причин не реалізований, у зв'язку із чим, стягнення заборгованості за первісним позовом є передчасним, оскільки залишок заборгованості може бути визначений лише після реалізації заставного автомобіля. Стягнення заборгованості та вилучення автомобіля є подвійним притягненням до відповідальності за одне й теж саме правопорушення.

Крім того, ОСОБА_4 просив застосувати позовну давність до заявлених банком позовних вимог, оскільки дата закінчення дії кредитного договору є 4 листопада 2014 року. Позовна заява подана до суду 4 лютого 2016 року, а тому вважає, що задоволенню підягають лише вимоги щодо стягнення заборгованості в межах трирічного строку позовної давності - за період з 4 лютого 2013 року по 4 лютого 2016 року, та за пенею відповідно за період 365 днів до дня зверненя до суду (спеціальний строк позовної давності).

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12 січня 2017 року у задоволенні первісного позову ПАТ КБ "Приватбанк" та зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

ПАТ КБ "ПриватБанк", не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні первісного позову подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати в оскаржуваній частині з направленням справи до місцевого суду на новий розгляд.

В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій сторонами не оскаржуються, тому не переглядаються колегією суддів в касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" суд першої інстанції, з висновками якого обґрунтовано погодився апеляційний суд правильно виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності, відповідно до положень ч.4 ст. 267 ЦК України, про застосування якого заявлено відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що направляючи відповідачу повідомлення від 10 липня 2011 року, банк змінив строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором, оскільки заявив вимогу про дострокове виконання кредитного зобов'язання, тобто саме з липня 2011 року відраховується строк позовної давності по вимогах банку, що виникають з кредитного договору, а відтак загальний строк позовної давності тривалістю у три роки сплинув у липні 2014 року.

За таких обставин, банк звернувся до суду поза межами строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем, що в сою чергу є підставою для відмови у задоволенні позову.

При вирішенні даної справи судом першої інстанції, з висновками якого обґрунтовано погодився апеляційний суд, правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень.