розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Слов'янські шпалери - КФТП" про поновлення на роботі, за касаційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства "Слов'янські шпалери - КФТП" - Бендзи ОлениМиколаївни - на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 22 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 18 травня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом, у якому зазначала, що вона з 14 червня 2011 року працювала підсобним робітником в дільниці з благоустрою території Публічного акціонерного товариства "Слов'янські шпалери - КФТП" (далі - ПАТ "Слов"янські шпалери - КФТП"), а з 01 листопада 2012 року її було переведено прибиральником виробничих приміщень в дільницю з благоустрою території.

Наказом генерального директора ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" № 11 від 22 січня 2016 року її було звільнено з посади прибиральника виробничих приміщень дільниці з благоустрою територій у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вказане звільнення вважає незаконним, оскільки у відповідача фактично не відбувалося скорочення чисельності або штату працівників, адміністрація відповідача не пропонувала їй іншу роботу на підприємстві, а також не було враховано, що вона відповідно до ст. 42 КЗпП України має переважне право на залишення на роботі, оскільки має вищу продуктивність праці, ніж інші працівники, отримує 20-ти відсоткову надбавку за розширення зони обслуговування, має найбільш тривалий безперервний стаж роботи на підприємстві, а також у неї на утриманні перебуває неповнолітня дитина.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд визнати наказ про її звільнення незаконним, поновити її на роботі прибиральника виробничих приміщень дільниці з благоустрою території відповідача, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 22 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 18 травня 2016 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано наказ генерального директора ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" № 11 від 22 січня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_6 з посади прибиральника виробничих приміщень дільниці з благоустрою територій 22 січня 2016 року у зв'язку із скороченням штату працівників за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України незаконним.

Поновлено ОСОБА_6 на роботі прибиральника виробничих приміщень дільниці з благоустрою територій ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП".

Стягнуто з ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 січня по 22 березня 2016 року у сумі 5 426 грн з відрахуванням із зазначеної суми розміру коштів вихідної допомоги, отриманої нею при звільненні, допомоги по безробіттю, нарахованої їй Корюківським районним центром зайнятості за вказаний період, податків та інших обов'язкових платежів.

Стягнуто з ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" на користь ОСОБА_6 1 000 грн моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" - Бендза О.М. - порушує питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Судами встановлено, що з 14 червня 2011 року ОСОБА_6 було прийнято на посаду підсобного робітника в дільницю з благоустрою території ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП", а з 01 листопада 2012 року її переведено прибиральником виробничих приміщень в дільницю з благоустрою території.

Наказом генерального директора ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" № 133 від 17 листопада 2015 року "Про скорочення чисельності (штату)" було прийнято рішення скоротити з 21 січня 2016 року робочі місця та штатні одиниці в структурних підрозділах підприємства, зокрема, у дільниці з благоустрою території - 2 одиниці прибиральників виробничих приміщень.

Згідно із штатним розписом робітників ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" з 01 вересня 2015 року, затвердженого наказом № 103 від 21 вересня 2015 року, з урахуванням змін до штатного розпису робітників ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" з листопада 2015 року, затверджених наказом № 128 від 30 жовтня 2015 року, в дільниці з благоустрою території товариства на час прийняття згаданого вище наказу про скорочення чисельності (штату) працівників налічувалось 15 штатних одиниць прибиральників виробничих приміщень.Вказані посади станом на 19 листопада 2015 року обіймали ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_6, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21

Наказом заступника генерального директора ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" № 194 від 19 листопада 2015 року "Про попередження про розірвання трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України" прийнято рішення попередити ОСОБА_6 про розірвання трудового договору з 21 січня 2016 року згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідно до наказу № 133 від 17 листопада 2015 року.

У цей же день - 19 листопада 2015 року прибиральники виробничих приміщень дільниці з благоустрою території ОСОБА_6 та ОСОБА_10 були попереджені про розірвання трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1, а. с. 47).

18 та 29 грудня 2015 року генеральним директором ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" було затверджено зміни до штатного розпису, згідно з якими з 18 та 29 грудня 2015 року відповідно із штатного розпису виведено по одній посаді прибиральників виробничих приміщень дільниці з благоустрою території.

Станом на 22 січня 2016 року з 15 прибиральників виробничих приміщень в дільниці з благоустрою території залишилось працювати 13 таких працівників: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_6, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 (т. 1, а. с. 220).

22 січня 2016 року генеральним директором ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП", за погодженням з первинною профспілковою організацією ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" профспілки працівників лісових галузей України, прийнято наказ за № 11, яким ОСОБА_6 було звільнено з посади прибиральника виробничих приміщень дільниці з благоустрою території 22 січня 2016 року у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилалась на те, що у відповідача фактично не відбувалося скорочення чисельності або штату працівників; адміністрація відповідача не пропонувала їй іншу роботу на підприємстві, а також не було враховано, що вона відповідно до ст. 42 КЗпП України має переважне право на залишення на роботі, оскільки має вищу продуктивність праці, ніж інші працівники, отримує 20-ти відсоткову надбавку за розширення зони обслуговування, має найбільш тривалий безперервний стаж роботи на підприємстві, а також у неї на утриманні перебуває неповнолітня дитина.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 40 та ст. 49-2 КЗпП України, розглядаючи трудовий спір, пов'язаний зі звільненням у зв'язку із скороченням штату, суди мають з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема: ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або ж власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-491цс15, яка розглянута ним у порядку глави 3 розділу V ЦПК України (1618-15) .

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що на день звільнення позивача вже було скорочено дві штатні одиниці посад прибиральників виробничих приміщень, у зв'язку з чим подальше звільнення позивача є незаконним.

Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що позивач мала вищу продуктивність праці у порівнянні з іншими працівниками, що працювали прибиральниками виробничих приміщень дільниці з благоустрою території на час прийняття відповідачем рішення про скорочення двох таких посад, тому позивач відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України мала переважне право на залишення на роботі, проте вказана обставина не була врахована відповідачем.

Такі висновки судів ґрунтуються на законі та відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи касаційної скарги про неналежну оцінку судами наданих доказів безпідставні, оскільки обставини, на які посилається заявник, були предметом дослідження у судах і висновки з цього приводу, зроблені судами, ґрунтуються на встановлених у суді обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.

Отже, доводи касаційної скарги висновків попередніх судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.