розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, законним представником якої є ОСОБА_3, треті особи: Десята Харківська державна нотаріальна контора, відділ реєстрації актів цивільного стану Дзержинського районного управління юстиції м. Харкова, про встановлення факту родинних відносин, зобов'язання вчинити певні дії, встановлення факту проживання зі спадкодавцем та факту прийняття спадщини фактичним її користуванням, визнання права власності на спадкове майно за законом; за зустрічним позовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Десята харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 вересня 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом, у якому просив встановити факт родинних відносин, а саме визнати ОСОБА_4. його батьком; зобов'язати відділ реєстрації актів цивільного стану Дзержинського районного управління юстиції м. Харкова внести зміни в актовий запис від 14 липня 1957 року № 899 в Книзі реєстрації народжень в графі батьки: батько ОСОБА_4., та видати нове свідоцтво про народження; визнати його таким, що постійно мешкав у квартирі № АДРЕСА_1 разом зі своїм батьком ОСОБА_4., та таким, що прийняв спадщину після померлого батька ОСОБА_4.; визнати в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1. право власності на Ѕ частини вказаної вище квартири НОМЕР_1.

В обґрунтування позову посилався на те, що ОСОБА_4. був його батьком, проте не був вказаний як батько у свідоцтві про народження. Батьку належала на праві власності частина спірної квартири НОМЕР_1. З початку 2011 року і до смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 року він постійно проживав з ним, оскільки батько був людиною похилого віку, часто хворів, потребував сторонньої допомоги. ОСОБА_1. вважає, що прийняв спадщину померлого батька фактичним її користуванням, у зв'язку з чим просив суд задовольнити його позов.

У жовтні 2015 року ОСОБА_3. в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила визнати за ОСОБА_2. право власності на 2/3 частини спірної квартири НОМЕР_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5., померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4. - дідусь її неповнолітньої дочки ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, спадщину після якого прийняв ОСОБА_2. - батько її дочки.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_2. Єдиною спадкоємицею останнього за законом 1-ї черги є їхня дочка ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, яка спадщину батька прийняла, подавши у встановлений законом строк заяву до нотаріальної контори. Разом з тим оформити спадщину на 2/3 частини спірної квартири неможливо, оскільки правовстановлюючі документи знаходяться у відповідача ОСОБА_1.

Крім того, ОСОБА_3. не має можливості забезпечити доступ до спірної квартири працівників бюро технічної інвентаризації, що і стало підставою для звернення до суду із зустрічним позовом.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 травня 2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 11 липня 2016 року про виправлення описок, первісний позов ОСОБА_1. задоволено частково.

Встановлено факт родинних відносин: визнано ОСОБА_4. батьком ОСОБА_1.

В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3. в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2. задоволено у повному обсязі.

Визнано за ОСОБА_2. право власності на 2/3 частини квартири № АДРЕСА_1.

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 11 липня 2016 року вирішено питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 вересня 2016 року рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 травня 2016 року залишено без змін.

Справа в частині вирішення первісних позовних вимог ОСОБА_1. про встановлення факту родинних відносин останнього з ОСОБА_4., померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 року, не була предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 вересня 2016 року і ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення первісного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції, з яким також погодилася колегія суддів апеляційного суду, виходив з того, що вимоги ОСОБА_1. про встановлення факту постійного проживання з батьком ОСОБА_4., про прийняття ним спадщини, що відкрилась після смерті батька та визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину квартири недоведені належними доказами.

Як установлено судами попередніх інстанцій, згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 21 грудня 2001 року, реєстровий № 1-01-228005, квартира № АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_6., ОСОБА_5 та ОСОБА_5. - по 1/3 частини кожному.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла ОСОБА_6. та її спадкоємці за законом 1-ї черги: ОСОБА_4. - чоловік та ОСОБА_2. - син від спадщини, що відкрилась після її смерті, відмовились, і спадщину, а саме 1/3 частини квартири, прийняв син - ОСОБА_1., якому 21 серпня 2007 року Десятою харківською державною нотаріальною конторою було видано відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4., про що відділом РАЦС по місту Харкову Харківського міського управління юстиції зроблено актовий запис № 14695, та видано свідоцтво про смерть.

Із заявою про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4., у визначений ст. 1270 ЦК України строк, до Десятої харківської державної нотаріальної контори звернувся тільки син померлого - ОСОБА_2., що підтверджується матеріалами спадкової справи № 226/2012, та не заперечується позивачем Ковальовим С.А.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_2., про що відділом РАЦС по місту Харкову Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зроблено актовий запис за № 16453, та видано свідоцтво про смерть.

Спадщину після його смерті прийняла неповнолітня донька ОСОБА_2, за згодою матері, ОСОБА_3., подавши заяву про прийняття спадщини до Десятої харківської державної нотаріальної контори у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_1. не заперечує, що після смерті ОСОБА_4. він не звертався із заявою про прийняття спадщини і таку заяву подав тільки його брат.

Таким чином, на день смерті ОСОБА_5. йому належало 2/3 частини квартири: 1/3 - на підставі свідоцтва про право власності на житло від 21 грудня 2001 року реєстровий № 1-01-228005, а інша 1/3 частини - прийнята у спадщину після смерті батька ОСОБА_4. Інших, крім неповнолітньої доньки ОСОБА_2, спадкоємців 1-ї черги померлий ОСОБА_2. не мав, заповітів за життя не складав.

Відповідно до ст. ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання, в якому фізична особа проживає. Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1. здійснював допомогу своєму батьку, часто перебував у нього дома, але не встановлено, що він постійно проживав з батьком, а ОСОБА_4. після смерті дружини проживав удвох з сином - ОСОБА_5.

Згідно з листом Комунального закладу охорони здоров'я "Харківська міська поліклініка № 11" від 31 березня 2016 року № 624, ОСОБА_1. звертався до дільничного терапевта на прийом 27, 31 грудня 2012 року, 02, 04 січня та 05 березня 2013 року до лікаря уролога за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За правилами частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування вказаних висновків апеляційного суду, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.