розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання батька, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 липня 2016 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача аліменти на його утримання в розмірі 3 000 грн щомісячно.

Позов мотивовано тим, що позивач має незадовільний стан здоров'я і як пенсіонер отримує пенсію у розмірі 1 311,73 грн, тому не може самостійно не тільки утримувати себе, але й забезпечити собі належне лікування. Відповідач будучи його сином не надає жодної допомоги, хоча має таку можливість.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляцыйного суду м. Києва выд 16 листопада 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з выдповыдача на користь позивача аліменти на його утримання у розмірі 500 грн щомісячно. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання

Відповідач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Частиною 2 вказаної норми закріплено, що якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Згідно ст. 204 СК України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Потреба у матеріальній допомозі означає брак коштів, необхідних для підтримки нормальної життєдіяльності особи. З урахуванням закріпленого у ч. 1 ст. 10 СК України положення про можливість застосування аналогії закону до сімейних відносин, не врегульованих цим Кодексом, при визначенні потреби у матеріальній допомозі треба виходити з критеріїв, закріплених у ч. 4 ст. 75 СК України. Таким критерієм є прожитковий мінімум, визначений законом.

Встановивши, що позивач є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, не був позбавлений батьківських прав відносно відповідача, суд першої інстанції враховував похилий вік позивача та його стан здоров'я, матеріальне становище сторін та дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, який є сином позивача, зобов'язаний утримувати батька, який потребує матеріальної допомоги.

Розмір пенсії позивача не перевищував розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом на час розгляду даної справи, у зв'язку із чим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість стягнення з відповідача аліментів на утримання батька в розмірі 500 грн, оскільки більший розмір утримання не відповідатиме матеріальному та сімейному стану відповідача.

При вирішенні даної справи судом першої інстанції, з висновками якого обґрунтовано погодився апеляційний суд, правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень місцевого та апеляційного судів відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 липня 2016 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року залишити без змін.