розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "МС ДЕВЕЛОПМЕНТ" про розірвання договору оренди нежилого приміщення, стягнення заборгованості по орендній платі та зобов'язання звільнити нежитлове приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 липня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, вимоги якого уточнила в ході розгляду справи та просила розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 2318, укладений 28 грудня 2011 року між нею та ТОВ "МС ДЕВЕЛОПМЕНТ", стягнути з відповідача 111684 грн недоотриманої орендної плати; зобов'язати відповідача звільнити приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 28 грудня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нежилого приміщення № 2318 за адресою: АДРЕСА_1. Встановлена орендна плата в сумі 2500 грн була змінена договором про внесення змін до договору оренди від 29 грудня 2011 року і склала 15000 грн. Разом з тим, ТОВ "МС ДЕВЕЛОПМЕНТ", в порушення умов договору, орендну плату сплачував не у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 111684 грн. На неодноразові звернення щодо погашення заборгованості відповідач не реагує. Крім того, відповідачем зіпсовано фасад приміщення і не здійснюється жодних дій щодо його ремонту чи відновлення, що також є підставою для розірвання договору оренди.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 7 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належить нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 37-39).

28 грудня 2011 року між ОСОБА_4 та ТОВ "МС ДЕВЕЛОПМЕНТ" укладено договір оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Терещенко М.С. (а.с. 5-6).

Відповідно до п.п. 1.1 даного договору, орендодавець ОСОБА_4 передає в тимчасове оплатне володіння і користування, а орендар ТОВ "МС ДЕВЕЛОПМЕНТ" приймає по акту приймання-передачі нежиле приміщення загальною площею 67,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення офісу, об'єкту надання послуг, об'єктів торгівлі (в тому числі аптечними та іншими товарами).

Пунктом 2.6 договору передбачено, що термін дії цього договору складає 7 років і 1 місяць з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкту.

Згідно п.п. 4.1, 4.2 зазначеного договору, встановлена орендна плата за використання об'єкту - 2500,00 грн. В орендну плату включена плата за користування об'єктом та плата за використання земельної ділянки, на якій розташований об'єкт, на якій розташований об'єкт, та яка необхідна для його обслуговування. Вартість наданих комунальних послуг (телефонного зв'язку, електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення) не входить у розмір орендної плати. Індексація орендної плати відбувається щорічно на індекс інфляції попереднього року. Така індексація нараховується через кожний повний рік оренди, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі об'єкту. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

29 грудня 2011 року між сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 28 грудня 2011 року, яким збільшено розмір орендної плати до 15000 грн. З усіх інших питань договір оренди від 28 грудня 2011 року залишено без змін (а.с.8). Договір підписаний сторонами, скріплений печаткою ТОВ "МС ДЕВЕЛОПМЕНТ".

Пунктом 6.1 договору оренди від 28 грудня 2011 року, передбачено, що зміна умов цього договору допускається за згодою сторін, яка оформлюється у встановленій законом формі та підписана уповноваженими представниками сторін.

Згідно п.п. 7.1, 7.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) , договір сторін про зміну або розірвання нотаріально посвідченого договору здійснюється шляхом складання окремого договору. Договір про зміну або розірвання договору підписується сторонами і посвідчується нотаріусом. На всіх наданих нотаріусу примірниках основного договору проставляється відмітка про його зміну або розірвання, у якій зазначаються номер за реєстром та дата посвідчення договору про зміну або розірвання, проставляється нотаріусом підпис і скріплюється його печаткою.

З договору про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 28 грудня 2011 року, зміни до договору щодо збільшення розміру орендної плати до 15000 грн, внесено за згодою сторін та підписано уповноваженими особами. Разом з тим, сторонами недодержано нотаріальної форми внесення змін до основного договору, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що зазначений договір про внесення змін від 29 грудня 2011 року, не є укладеним та не може підтверджувати факт, що сторони дійшли згоди про зміну орендної плати з 2500 грн до 15000 грн.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 ст. 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Статтею 783 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Встановлюючи обставини справи та перевіряючи докази, якими ці обставини підтверджуються, суди попередніх інстанції дійшли висновків про недоведення позивачем факту, що наймачем не вносилася плата за користування річчю протягом трьох місяців поспіль.

Доводи позивача щодо несплати відповідачем орендної плати, спростовуються платіжними дорученнями по оплаті за орендну плату за договором від 28 грудня 2011 року на ім'я ОСОБА_4 та розрахунком заборгованості по орендній платі, з якого вбачається, що орендна плата відповідачем сплачувалась щомісячно.

Несвоєчасна сплата індексу інфляції, яка позивачу сплачена у січні 2016 року за 2014 та 2015 роки не є підставою для розірвання договору оренди, а, згідно п. 5.1 договору, є підставою для сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Доказів істотного порушення договору відповідачем, які були б підставою для його розірвання, згідно з вимогами ст. 651 ЦК України, позивачем не надано.

Встановивши вказані обставини суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.

При вирішенні даної справи судом першої інстанції, з висновками якого обґрунтовано погодився апеляційний суд, правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень місцевого та апеляційного судів відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 липня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2016 року залишити без змін.