розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання кредитного договору недійсним; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_6, про визнання кредитного договору недійсним, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 серпня 2016 року,

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 06 червня 2008 року між ним та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 123 500 доларів США зі сплатою 13,45 % річних строком до 01 червня 2038 року. Вказаний кредитний договір був забезпечений договорами поруки, укладеним між банком та ОСОБА_5, ОСОБА_6 Позичальник не виконав належним чином умови кредитного договору, а тому у нього станом 21 лютого 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 142 387,59 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) складає 2 149 511,54 грн. Позивач за первісним позовом направляв боржнику та поручителям вимоги про погашення заборгованості, проте такі залишені без реагування.

Враховуючи викладене, ПАТ "Універсал Банк" просило стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказану вище заборгованість.

Заперечуючи проти вказаних вимог, ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що надана банком до суду редакція кредитного договору відрізняється від кредитного договору, з яким він ознайомлений та підписав, проте копії такого він втратив. Відмінність кредитних договорів полягає у невідповідності розміру суми кредиту, розміру відсотків за користування ними та відповідальності.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив визнати недійсним кредитний договір від 06 червня 2008 року.

Крім того, ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що кредитний договір є недійсним з наведених ОСОБА_4 підстав, а тому і договір поруки від 06 червня 2008 року є також недійсним.

Враховуючи викладене, ОСОБА_5 просила визнати недійсним договір поруки від 06 червня 2008 року, укладений між нею та банком.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 29 серпня 2016 року, позов ПАТ "Універсал Банк" задоволено частково. Стягнуто з поручителів ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно з боржником ОСОБА_4 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором від 06 червня 2008 року в розмірі 142 387,59 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 2 149 511,54 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позову ПАТ "Універсал Банк" та зустрічних позовів ОСОБА_4, ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволених позовних вимог банку до поручителів та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.

У решті судові рішення не оскаржуються, а тому судом касаційної інстанції не переглядаються.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 06 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (далі - ВАТ "Універсал Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 123 500 доларів США зі сплатою 13,45 % річних строком до 01 червня 2038 року на придбання квартири АДРЕСА_1. Видача кредиту за договором здійснювалась шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до виписки по особовому рахунку та меморіального ордеру від 06 червня 2008 року на рахунок ОСОБА_4 позивачем за первісним позовом перераховано грошові кошти у розмірі 123 500 доларів США.

З метою забезпечення виконання позичальником кредитних зобов'язань між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено договори поруки, відповідно до умов яких останні поручилися перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість за вказаним правочином, яка станом на 21 листопада 2014 року складає 142 387,59 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 2 149 511,54 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 121 010,92 доларів США, що еквівалентно 1 826 805,05 грн., заборгованість зі сплати відсотків - 21 169,85 доларів США, що еквівалентно 319 584,29 грн., заборгованість за підвищеними відсотками - 206,82 доларів США, що еквівалентно 3 122,20 грн.

21 січня 2014 року банком на адресу ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 направлені вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором, які останніми залишені без реагування, кредитна заборгованість не погашена.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи первісний позов частково та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що позичальник порушив умови кредитного договору, забезпеченого договором поруки, а тому боржник і поручителі (кожен окремо) відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Ні нормами закону, ні умовами договорів поруки не встановлено солідарної відповідальності поручителів, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами ч. 3 ст. 554 ЦК України відсутні.

Рішення місцевого суду містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд перевірив законність і обґрунтованість встановлених місцевим судом обставин, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини.

Отже, місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про задоволення первісного позову частково. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 серпня 2016 року в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості залишити без змін.