розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства "Луцькводоканал" про визнання дій неправомірними та скасування припису, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 06 липня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є споживачем послуг комунального підприємства "Луцькводоканал" (далі - КП "Луцькводоканал") з водопостачання та водовідведення на підставі договору від 21 травня 2007 року. 17 червня 2015 року під час заміни старих водопровідних труб позивачем відключено ОСОБА_5, яка самовільно підключились до централізованого водопостачання. В подальшому ОСОБА_4 отримала припис КП "Луцькводоканал" від 25 червня 2015 року про відновлення водопостачання до квартири АДРЕСА_1, тобто до квартири відключеного абонента. Вказаний припис позивач вважає протиправним та таким, що суперечить вимога закону.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просила визнати дії працівників КП "Луцькводоканал" щодо складання та направлення припису про відновлення водопостачання до квартири АДРЕСА_1 неправомірними та скасувати вказаний припис.

Рішенням рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 06 липня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_2, через яку проходить система водопостачання квартири № 1 за вказаною адресою, яке було перекрито ОСОБА_4 17 червня 2015 року.

КП "Луцькводоканал" надаються послуги з водопостачання до будинку АДРЕСА_1

У зв'язку зі звернення мешканки АДРЕСА_1 щодо відключення водопостачання ОСОБА_4 КП "Луцькводоканал" звернулося до позивача з приписом не обмежувати їх у наданні водопостачання до квартири № 1 та відновити його.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 10 листопада 2015 року встановлено, що водопостачання до будинку АДРЕСА_1 проводилось у 1984-1985 роках силами двох власників, а саме: ОСОБА_6 (батьком позивача) та ОСОБА_7 (батьком відповідача).

Згідно ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до частин 2-4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що будь-яких цивільних прав позивача не було порушено відповідачем при видачі припису від 25 червня 2015 року, припис не носить будь-яких санкцій, а спрямований лише на усунення перешкод, які здійснювала ОСОБА_4, щодо водопостачання до споживачів даних послуг, які спільно з позивачем користуються системою водопостачання та водовідведення.

Отже, місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 06 липня 2016 року залишити без змін.