розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, за касаційною скаргоюпублічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 27 лютого 2017 року,

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 липня 2014 року забезпечено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за борговою розпискою.

Накладено арешт на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 27 лютого 2017 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" (далі - ПАТ "ВіЕс Банк") на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 липня 2014 року закрито.

У касаційній скарзі ПАТ "ВіЕс Банк" просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та вирішити питання по суті, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що при вжитті заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу і постановленні оскаржуваної ухвали від 15 липня 2014 року, якою накладено арешт на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 суд першої інстанції не вирішував питання про права і обов'язки банку, а тому банк не має права оскаржувати в апеляційному порядку вказану ухвалу суду першої інстанції.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України (тут і далі - в редакції, чинній на час прийняття рішення судом) закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої цієї статті однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 (va11p710-07) зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України (1618-15) , де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до частини першої статті 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

У своїй заяві ПАТ "ВіЕс Банк" зазначав, що 24 квітня 2008 року на забезпечення виконання кредитного договору, укладеного з ОСОБА_4, з банком було укладено договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_4 передав у іпотеку належну йому на праві власності земельну ділянку та житловий будинок.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявити вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, зобов'язана повідомити суд про цю третю особу (частина перша статті 36 ЦПК України).

Отже, висновок апеляційного суду про відсутність у ПАТ "ВіЕС Банк" права на апеляційне оскарження судових рішень на тій підставі, що суд не вирішував питання про її права та обов'язки, є передчасним та суперечить змісту статті 324 ЦПК України.

За таких обставин постановлена у справі ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної для продовження розгляду.

Ураховуючи наведене, ухвала апеляційного суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України не може вважатися законною й підлягає скасуванню, а справа направленню до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 27 лютого 2017 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.