розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг Групп", відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" про скасування постанови та акта про передачу майна стягувачу, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 07 жовтня 2013 року державним виконавцем винесено постанову та складений акт про передачу публічному акціонерному товаристві "Акціонерний комерційний банк "Київ" (далі - ПАТ "АКБ "Київ") переданої позивачем в іпотеку банку квартири АДРЕСА_1. У порушення вимог закону не було здійснено належне повідомлення через засоби масової інформації про проведення прилюдних торгів, чим обмежено коло можливих потенційних покупців, не повідомлено боржника про дату, місце проведення прилюдних торгів та стартову ціну реалізації, а в матеріалах справи відсутня оцінка вартості майна.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просила скасувати акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 07 жовтня 2013 року, виданий головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинським С.С. та скасувати постанову ВП № 36053258 від 07 жовтня 2013 року, винесену головним державним виконавцем Крайчинським С.С. про передачу ПАТ "АКБ "Київ" квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2012 року звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка була передана ОСОБА_4 в іпотеку ПАТ "АКБ "Київ", в рахунок погашення заборгованості боржника перед банком у розмірі 7 044 160.44 грн. Вказаним рішенням визначена початкова ціна реалізації предмету іпотеки у розмірі 1 852 592,50 грн.

28 січня 2013 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження, накладено арешт, описано та передано товариству з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг Групп" (далі - ТОВ "Укрспецторг Групп") на реалізацію вказану вище квартиру.

Прилюдні торги з реалізації арештованого майна двічі не відбулись з причин відсутності зареєстрованих покупців.

Державним виконавцем запропоновано банку прийняти квартиру за початковою (стартовою) ціною у розмірі 1 852 592,50 грн. у рахунок погашення боргу за виконавчим документом, а стягувач повідомив про згоду прийняти квартиру в рахунок погашення заборгованості.

07 жовтня 2013 року державним виконавцем винесено постанову та складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

Відповідно до повідомлення державного підприємства "Національні інформаційні системи" від 14 квітня 2016 року ТОВ "Укрспецторг Групп" було опубліковано повідомлення про прилюдні торги двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

У розумінні норми ст. 39 Закону України "Про іпотеку" суд повинен установити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах, тобто чітко визначити ціну предмета в грошовому вираженні, зазначивши її в рішенні.

Разом з тим сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що прилюдні торги не відбулись з причин відсутності покупців, а стягувач придбав предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку". Початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах зазначена у грошовому вираженні у рішенні суду.

Разом з тим, судами вірно встановлено відсутність порушень, що могли вплинути на результати торгів або порушити права та законні інтереси позивача.

Отже, місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року залишити без змін.