Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Печерської районної в м. Києві державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю салон-магазин "Україна-Імідж", ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним за касаційною скаргою Печерської районної в м. Києві державної адміністрації на рішення Печерського районного суду м. Києва від 4 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 2 березня 2017 року,

У лютому 2014 року Печерська районна в м. Києві державна адміністрація звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 31 серпня 1995 року між представництвом Фонду Державного майна України в Старокиївському районі м. Києва в особі начальника Шуляка І.О. та товариством покупців членів трудового колективу організації орендарів "Лоліта", правонаступником якого є товариства з обмеженою відповідальністю салон-магазин "Україна-Імідж" (далі - ТОВ салон-магазин "Україна-Імідж"), укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу державного комунального майна - цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 лютого 2013 року, залишеною без змін апеляційною та касаційною інстанціями, зобов'язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Київської міської державної адміністрації здійснити реєстрацію права власності ТОВ салон-магазин "Україна-Імідж" на об'єкт нерухомого майна - нежитлового приміщення, що знаходиться на цокольному поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

26 грудня 2013 року між ТОВ салон-магазин "Україна-Імідж" та ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, згідно з яким останній придбав групу нежитлових приміщень № 163 (літ. "А") загальною площею 180 кв. м за вищевказаною адресою.

Внаслідок незаконної постанови суду, група нежитлових приміщень № АДРЕСА_1 у м. Києві неправомірно вибули з комунальної власності територіальної громади м. Києва, оскільки продавець договору не був власником майна даних приміщень, а зміст договору суперечить цивільному законодавству.

Ураховуючи викладене, Печерська районна в м. Києві державна адміністрація просила суд визнати договір купівлі-продажу від 26 грудня 2013 року недійсним.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 4 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 2 березня 2017 року, у задоволенні Печерської районної в м. Києві державної адміністрації відмовлено.

У касаційній скарзі Печерська районна в м. Києві державна адміністрація просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи в задоволенні позову Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), вірно застосувавши положення ст. ст. 203, 215, 321, 657 ЦК України, дійшли до правильного висновку про те, що реєстрація за відповідачем ТОВ Салон-магазин "Україна-Імідж" права власності на групу нежитлових приміщень АДРЕСА_1, є законною, що встановлено постановаю Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 липня 2014 року (ч. 3 ст. 61 ЦПК України).Спірний договір укладено з дотриманням норм чинного законодавства, змістом договору передбачені всі необхідні умови та додержані всі вимоги передбачені ст. 203 ЦК України, тому підстави недійсності правочину, передбачені ст. 215 ЦК України, відсутні.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Печерської районної в м. Києві державної адміністрації відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 4 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 2 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.