Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., Ступак О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за касаційною скаргою ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 липня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (далі - ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція") звернулося до суду з цим позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що балансоутримувачем житлового будинку по АДРЕСА_1 є ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляції", який перебуває в процедурі банкрутства в стадії санації та ухвалою Господарського суду Київської області від 28 квітня 2014 року у справі № Б8/180-10 призначено керуючим санацією ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляції" арбітражного керуючого Лахненка Є.М.
Між позивачем та відповідачем існують відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, однак, у відповідача за період з серпня 2012 року по грудень 2015 року, утворилася заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 1 354,92 грн. Незважаючи на неодноразові попередження про необхідність своєчасної оплати, відповідач борг не сплатив, тому основний борг станом на 01 грудня 2015 року становить 1 354,92 грн.
Представник ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_4, яка була задоволена 25 серпня 2015 року.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року судовий наказ було скасовано.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року позов ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з серпня 2012 року по грудень 2015 року у розмірі 1 354,92 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" судові витрати по справі у вигляді судового збору: 1 158,00 грн.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27 липня 2016 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з серпня 2012 року по грудень 2015 року змінено, вказано суму, яка підлягає стягненню, у розмірі 1 272,41 грн замість 1 354,92 грн.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" судових витрат по справі у вигляді судового збору скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині наступного змісту:
Компенсовано Приватному акціонерному товариству "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" витрати на сплату судового збору у розмірі 1 096,2 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 просять скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Змінюючи рішення суду першої інстанції та зменшуючи суму заборгованості, апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов обґрунтованого висновку про те, що борг відповідача за вказаний позивачем період складає 1 272,41 грн (2 542,81 - 1 366,82), в той час як суд першої інстанції, не залучивши надані відповідачем докази, помилково стягнув з відповідача 1 354,92 грн.
Крім того, скасовуючи рішення районного суду в частині стягнення з відповідача судового збору та компенсуючи судовий збір за рахунок держави, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем, під час розгляду справи в суді першої інстанції, надавалася копія посвідчення ОСОБА_4, відповідно до якого вона є інвалідом 2 групи.
Доводи касаційної скарги про те, що судами під час визначення розміру заборгованості також не враховано суми в погашення боргу 650,00 грн та надлишково нараховані 103,78 грн, а також про відсутність укладеного між сторонами договору, не знайшли свого підтвердження з наступних підстав.
Як установлено судами попередніх інстанцій, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 станом на 19 січня 2015 року знаходився на балансі ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", відповідно до довідки від 19 січня 2015 року № 16 виданої головним бухгалтером ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" ОСОБА_8
З довідки форми № 3, виданої ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" від 18 грудня 2015 року, вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_4
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28 квітня 2014 року, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 06 серпня 2014 року у справі № Б8/180-10 призначено керуючим санацією ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" арбітражного керуючого Лахненка Є.М.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавець зобов'язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Тобто, законодавцем покладено обов'язок по укладанню договору на надання житлово-комунальних послуг, як на споживача, так і на виконавця.
Враховуючи викладене, відсутність договору не звільняє споживача від оплати за надані проте не оплачені житлово-комунальні послуги.
Як установлено апеляційним судом з урахуванням наданих відповідачем квитанцій про сплату боргу, борг відповідача за зазначений період складає 1 272,41 грн.
З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
Ю.Г. Іваненко
О.М. Ситнік
О.В. Ступак