розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства "Центр Промінь" про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 жовтня 2016 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року,

У травні 2016 року ОСОБА_4звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "Центр Промінь" (далі - ПП "Центр Промінь") про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсацію за невикористану відпустку та індексацію.

В обґрунтування позову зазначав, що з 01серпня 2012 року він працював у ПП "Центр Промінь" на посаді завідуючого учбовою частиною відділення курсів в м. Черкаси за сумісництвом, з окладом 1 300 грн.

04 грудня 2014 року він написав заяву про звільнення за власним бажанням.

Також зазначив, що з моменту працевлаштування не отримував індексації пенсії.

В зв'язку з викладеним та з урахуванням уточнень до позову, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2013 року по листопад 2013 року в розмірі 8 021 грн 70 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 15 листопада 2013 року по день ухвалення рішення в розмірі 58 812 грн 30 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2 504 грн 58 коп. та індексацію в розмірі 1 147 грн 35 коп.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 жовтня 2016року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 згідно наказу № 4/к від 31 липня 2012 року працював на посаді завідуючого учбовою частиною відділення курсів в м. Черкаси ПП "Центр Промінь" за сумісництвом з 01 серпня 2012 року.

Наказом № 30/к від 15 листопада 2013 року позивач звільнений з посади завідувача учбової частини ПП "Центр Промінь" на підставі ст. 43-1 КЗпП України, в зв'язку з розірванням трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Заробітна плата виплачувалася ОСОБА_4 на його картковий рахунок ПАТ КБ "Приватбанк".

Заочним рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 04 вересня 2015 року з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість по заробітній платі в розмірі 8 322 грн 58 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2 504 грн 58 коп., індексацію заробітної плати - 1 147 грн 35 коп. та моральну шкоду - 1 000 грн.

16 лютого 2016 року на підставі платіжної вимоги від 05 лютого 2016 року з рахунку ПП "Центр Промінь" державним виконавцем було стягнуто 12 974 грн 51 коп., які 15 квітня 2016 року перераховані на рахунок ОСОБА_4

Ухвалою Соснівського районного суду Черкаської області від 17 березня 2016 року за заявою ПП "Центр Промінь" заочне рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 04 вересня 2015 року скасовано.

Ухвалою Соснівського районного суду Черкаської області від 19 квітня 2016 року позов ОСОБА_4 до ПП "Центр Промінь" за заявою позивача залишений без розгляду.

Ухвалою Соснівського районного суду Черкаської області від 23 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 01 липня 2016 року, відмовлено в задоволенні заяви ПП "Центр Промінь" про поворот виконання заочного рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 04 вересня 2015 року.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені в день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП Українивідповідальність.

Статтею 95 КЗпП України та ст. 34 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з недоведеності правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він виконував додаткові послуги чи роботи, не обумовлені трудовим договором, за які повинен був отримувати додатковий заробіток, а матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проведено з ОСОБА_4 повний розрахунок при звільненні.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи й узгоджуються з нормами матеріального права.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 висновків судів не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржувані рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 жовтня 2016 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року залишити без змін.