розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за заявою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Мехеда Олега Валерійовича про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2016 року,

У лютому 2016 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області (далі - ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області) МехедО.В. звернувся до суду з указаною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що виконання рішення суду, яке набрало сили, є неможливим, оскільки поновлення ОСОБА_5 на посаді голови правління громадської організації "Садового товариства "Червона Зірка" (далі - ГО "СТ "Червона Зірка") можливо виключно на загальних зборах його членів, проте таке рішення зборами не прийнято.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2016 року, в задоволенні заяви державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області Мехеда О.В. про встановлення способу і порядку виконання рішення суду відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати ухвали місцевого та апеляційного судів, постановити нову ухвалу, якою заяву задовольнити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що, ухвалюючи рішення від 16 жовтня 2012 року про поновлення ОСОБА_5 на посаді голови правління ГО "СТ "Червона зірка", апеляційний суд Кіровоградської області дійшов висновку, що рішення зборів ГО "СТ "Червона зірка" від 10 квітня 2011 року прийнято за відсутності кворуму і є нелегітимним, зокрема, в частині переобрання голови правління товариства.

18 лютого 2013 року Ленінським районним судом м. Кіровограда видано виконавчий лист.

20 лютого 2013 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

Заявник у даній справі вказував, що державним виконавцем було вжито передбачені законодавством заходи щодо його примусового виконання, однак рішення суду досі залишилось невиконаним, оскільки його неможливо виконати шляхом прийняття відповідного рішення щодо поновлення ОСОБА_5 на посаді голови правління на загальних зборах ГО "СТ "Червона зірка". Враховуючи викладене, просив змінити спосіб та порядок виконання рішення шляхом зобов'язання реєстраційної служби Кіровоградського МУЮ внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців відомості про ОСОБА_5 як про голову правління ГО "СТ "Червона зірка", а також шляхом зобов'язання ОСОБА_6 передати ОСОБА_5 атрибутику голови правління ГО "СТ "Червона зірка", а саме печатку та всю документацію ГО "СТ "Червона зірка".

Відповідно до вимог ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Системне тлумачення положень ст. 373 ЦПК України та ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави дійти до висновку, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Отже, зміна способу та порядку виконання рішення суду - це визначена законом послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання рішення суду визначається на підставі ст. 16 ЦК України. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду суд має з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. При цьому у будь-якому випадку при зміні способу і порядку виконання рішення суду суд не може змінювати останнє по суті.

Відмовляючи у задоволенні заяви державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області Мехеда О.В. про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшов вірного висновку, що наведені державним виконавцем обставини щодо зміни порядку виконання рішення суду про поновлення на посаді голови правління не підтверджені будь-якими доказами щодо наявності виняткових обставин, які утруднюють виконання рішення, та не свідчать про неможливість виконання рішення суду. Вимоги заявника фактично зводяться не до зміни способу виконання рішення суду про поновлення на посаді, а до зміни способу правового захисту порушених прав позивача. На стадії виконання рішення суд не може застосувати інший спосіб правового захисту стягувача ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту позивача без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних позовних вимог, що є неприпустимим.

Судом першої інстанції, повно і всебічно з'ясовано обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, надані сторонами докази, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала місцевого суду містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд перевірив законність і обґрунтованість встановлених місцевим судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини.