розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 07 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 01 листопада 2016 року,

У червні 2016 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 02 квітня 2007 року між ним та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 70 000 грн., зі строком погашення до 22 серпня 2017 року, з початковою відсотковою ставкою за користування кредитними коштами у розмірі 16,5 % річних, яка відповідно до додаткової угоди від 25 липня 2010 року встановлена у розмірі 22,51 % річних. Оскільки позичальник належним чином не виконав свої кредитні зобов'язання, у нього станом на 13 січня 2016 року утворилася заборгованість перед банком у розмірі 89 708,22 грн., з яких: за тілом кредиту - 48 971,84 грн., зі сплати відсотків - 17 697,81 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 8 705,66 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 5 357,53 грн., інфляційні втрати за тілом кредиту - 5 413,72 грн., інфляційні втрати за відсотками - 3 561,76 грн.

Враховуючи викладене, ПАТ "Укрсоцбанк" просило стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором від 02 квітня 2007 року в розмірі 89 708,22 грн.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 07 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 01 листопада 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4, на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором від 02 квітня 2007 року, яка складеться з тіла кредиту в розмірі 48 971,84 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 17 697,81 грн., а всього - 66 669,65 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 02 квітня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 70 000 грн., зі строком погашення до 22 серпня 2017 року, з початковою відсотковою ставкою за користування кредитними коштами у розмірі 16,5 % річних, яка відповідно до додаткової угоди від 25 липня 2010 року встановлена у розмірі 22,51 % річних.

Відповідач протягом 2012-2014 років здійснював періодичні платежі на користь позивача за кредитним договором від 02 квітня 2007 року.

Згідно кредитного договору позивач має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів, сплати процентів та можливих штрафних санкцій у разі невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

Відповідач належним чином не виконав свої кредитній зобов'язання, а тому у нього утворилася заборгованість перед позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що позичальником порушено умови кредитного договору, а тому в останнього виникла заборгованість перед банком, яка станом на 13 січня 2016 року складає 66 669,65 грн. і підлягає до стягнення з відповідача.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд перевірив законність і обґрунтованість встановлених місцевим судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини.

Отже, місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про задоволення позову частково. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Доводи касаційної скарги про відсутність між сторонами договірних зобов'язань за вказаним вище кредитним договором спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, яким судами надана належна правова оцінка, зокрема: заявою ОСОБА_4Б на видачу готівки, договором кредиту від 02 квітня 2007 року, додатковою угодою № 1 про внесення змін до договору кредиту від 25 червня 2010 року, договором про внесення змін № 2 до договору кредиту від 01 жовтня 2012 року, квитанціями про сплату коштів на погашення кредитного договору (а. с. 4-17, 99-114).

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.