розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 23 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 20 жовтня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним вище позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_4 майнову шкоду у розмірі 220 грн та моральну шкоду, яку оцінив у 50 тис. грн, завдану йому протиправними діями відповідачки.

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 27 вересня 2015 року ОСОБА_4 каменем пошкодила склопакет вікна у його житловому будинку по АДРЕСА_1, а впродовж вересня - грудня 2015 року вчиняла хуліганські дії щодо нього самого та його майна у приміщенні магазину "Дитячий світ", що належить йому на праві власності.

У зв'язку з протиправною поведінкою відповідачки були порушені його нормальні життєві зв'язки, через пошкодження майна та неможливість надання споживчих послуг іншим людям йому завдано майнової та моральної шкоди.

Посилаючись на наведені вище обставини, просив позов задовольнити.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 23 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 20 жовтня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 220 грн майнової шкоди та 1 500 грн моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що постановою судді Сарненського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2015 року ОСОБА_4 притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП та накладено на неї штраф у розмірі 60 грн за вчинення дрібного хуліганства, а саме: за розбиття 27 вересня 2015 року близько 21 год. каменем склопакету вікна житлового будинку ОСОБА_3 Дана постанова була змінена апеляційним судом Рівненської області, внаслідок чого відповідачку звільнено від адміністративної відповідальності з винесенням усного зауваження.

Згідно з чеком від 01 жовтня 2015 року ОСОБА_3 придбав у приватного підприємця ОСОБА_6 склопакет вартістю 220 грн.

Згідно з висновками працівників Сарненського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України за повідомленнями позивача та відповідачки щодо неправомірних дій, вони обоє вчиняли неправомірні дії, за що зі сторонами працівниками міліції були проведені певні бесіди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

Відсутність хоча б одного з елементів виключає цивільно-правову відповідальність. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Диспозиція наведеної норми у взаємозв'язку зі ст. 60 ЦПК України покладає на позивача обов'язок довести факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір. Відсутність вини у заподіянні шкоди згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України має доводити відповідач.

Аналогічні висновки викладені у правовій позиції Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності (ст. 212 ЦПК України), встановивши фактичні обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність заподіяння шкоди позивачу неправомірними діями відповідачки на суму 220 грн та наявність підстав для стягнення з останньої цих коштів.

Стягуючи з відповідачки на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 1 500 грн, суди, встановивши неправомірність її дій, заподіяння відповідачу душевних страждань, незручностей та переживань, виходили із засад розумності, виваженості та справедливості відповідно до ст. 23 ЦК України з урахуванням роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) (зі змінами).

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з цими висновками щодо їх оцінки.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 23 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 20 жовтня 2016 року залишити без змін.