розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Третя Львівська державна нотаріальна контора, про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 - на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 серпня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним вище позовом, у якому, посилаючись на ст. ст. 16, 331, 392, 1300 ЦК України, просив:

- внести зміни до свідоцтв про право на спадщину за законом від 23 січня 2014 року, виданих державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7;

- виключити зі складу спадкового майна житлову прибудову "А-2" житлового будинку АДРЕСА_1 зменшити загальну та житлову площу будинку у зв'язку з вилученням прибудови загальною площею 54,3 кв. м, житловою площею 17,2 кв. м;

- визнати за ним право власності на двохповерхову житлову прибудову "А-2" до житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 54,3 кв. м, житловою площею 17,2 кв. м.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що у нього була усна домовленість із батьком ОСОБА_8 про будівництво прибудови, як окремого житла для своєї сім'ї.

Спірна прибудова "А-2", загальною площею 54,3 кв. м, житловою - 17,2 кв. м, була побудована за його кошти й зареєстрована за ОСОБА_8 (батьком) 24 грудня 2004 року, після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1), а тому вона не могла входити до складу спадкового майна, на яке 11 січня 2005 року видано свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_9 (його матері).

Посилаючись на наведені вище обставини, просив позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 07 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 серпня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судове рішення апеляційного суду не повністю відповідає зазначеним вимогам закону.

Так, справа в апеляційному порядку розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою ЦПК України (1618-15) про апеляційне провадження (ч. 1 ст. 304 ЦПК України).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 158 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ЦПК України судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

Згідно із ч. 4 вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Згідно із ч. 1 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи у різі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, якщо немає відомостей про вручення їй судової повістки.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою апеляційного суду від 08 липня 2016 року справа в суді апеляційної інстанції була призначена до розгляду на 28 липня 2016 року й відкладена на 18 серпня 2016 року у зв'язку з неявкою позивача.

18 серпня 2016 року справа була розглянута за відсутності позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_6

Відомості про те, що ОСОБА_3 був належним чином повідомлений апеляційним судом про розгляд справи, призначеної на 28 липня 2016 року, а його представник ОСОБА_6 - на 18 серпня 2016 року, взагалі відсутні.

Так, на а. с. 84 наявне повідомлення про вручення поштового відправлення, адресоване ОСОБА_3, проте вручене воно і підписане іншою особою - ОСОБА_10

На а. с. 100 міститься конверт із довідкою, згідно з якою судова повістка на ім'я ОСОБА_6 повернулась до суду за закінченням терміну зберігання, що не є доказом виконання судом вимог ст. ст. 74- 76 ЦПК України, тобто не є доказом, який підтверджує належну фіксацію повідомлення про дату судового засідання.

За таких обставин доводи заявника про неналежне повідомлення про розгляд справи, що позбавило його права на участь у судовому засіданні, є обґрунтованими.

Розглянувши справу за відсутності ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_6, порушивши їх конституційні права на участь у судовому засіданні та не взявши до уваги вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, суд апеляційної інстанції позицію та доводи заявника не з'ясував і не забезпечив йому можливість обґрунтувати свої твердження.

Вищевикладене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції припустився порушень норм процесуального права, які згідно із ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 - ОСОБА_6 - задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 серпня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.