розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що у лютому 2015 року він оскаржував в апеляційному порядку рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 лютого 2015 року у справі за його позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 17 березня 2015 року зазначену цивільну справу повернуто до суду першої інстанції для належного її оформлення (у матеріалах був відсутній диск із записом судового засідання від 11 лютого 2015 року).

Такими діями місцевого суду було порушено його право на розгляд апеляційної скарги у встановлені процесуальні строки, внаслідок чого він зазнав значних душевних переживань.

Крім того, він поніс витрати на поштові послуги, копіювання і переїзд на загальну суму 157 грн 75 коп.

Ураховуючи наведене, позивач, уточнивши вимоги, просив визнати незаконними дії суду в особі судді Бєлостоцької О.В. щодо факту неналежного оформлення справи при направленні до суду апеляційної інстанції, стягнути із Державної казначейської служби України майнову шкоду у сумі 157 грн 75 коп. та моральну шкоду, яку оцінив у 10 тис. грн.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не повністю відповідають.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили із відсутності підстав для задоволення вимог позивача відповідно до ст. ст. 1166, 1167 ЦК України відсутні.

Проте з висновками судів повністю погодитися не можна.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_3 посилався на те, що діями місцевого суду в особі судді Бєлостоцької О.В. було порушено його право на розгляд апеляційної скарги у встановлені процесуальні строки, оскільки при направленні даної справи до апеляційного суду був відсутній диск із записом судового засідання від 11 лютого 2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді апеляційного суду Запорізької області від 17 березня 2015 року справу з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди повернуто до суду першої інстанції на підставі п. 4 ст. 297 ЦПК України, оскільки на диску, приєднаному до матеріалів справи, виявилось, що відсутній запис засідання від 11 лютого 2015 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 197 ЦПК України суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Носій інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання (касета, дискета тощо), є додатком до журналу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи.

Отже, долучення до матеріалів справи запису судового засідання відноситься до процесуальних дій судді.

Тобто, підставою звернення позивача з позовними вимогами до суду є оскарження виключно процесуальних дій суду, пов'язаних із розглядом справ позивача. Пленумом Верховного Суду України у постанові від 12 червня 2009 року № 6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" (v0006700-09) судам роз'яснено, що у розумінні положень ч. 1 ст. 2, п.п. 1, 7 і 9 ст. 3, ст. 17, ч. 3 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Зазначені роз'яснення є відтворенням положень статей 62, 126 і 129 Конституції України, відповідно до яких матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Наведеними вище положеннями Конституції України (254к/96-ВР) визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

У зв'язку із викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України (1618-15) чи іншими законами України не передбачено.

Таке законодавче врегулювання відповідає вимогам статей 6, 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Проте суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, на зазначене вище уваги не звернув, розглянувши позов ОСОБА_3 по суті у порядку цивільного судочинства, не звернув увагу на те, що оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 340 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст. ст. 205 і 207 цього Кодексу.

Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За викладених обставин, колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи та виходячи з предмету заявленого позову, дійшла висновку про невідповідність вимогам закону рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, а тому вказані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 336, 340 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2016 року скасувати, провадження у справі закрити.