розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2016 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 07 липня 2016 року,

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з цим позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що з відповідачем ОСОБА_7 перебувала в шлюбних відносинах з 11 серпня 1995 року по 20 червня 2006 року.

Від сумісного проживання мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З 01 вересня 2015 року донька навчається на першому курсі денного відділення Новочеркаського коледжу промислових технологій та управління" Російській Федерації.

У зв'язку з тим, що відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дитини, позивач просить стягнути з нього на утримання доньки ОСОБА_6, яка продовжує навчання аліменти в розмірі 800 грн щомісячно, починаючи з дати подання позову до закінчення навчання або до досягнення дитиною двадцятитрирічного віку, виходячи з того, яка з цих обставин настане першою.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2016 року з урахуванням ухвали того ж суду від 29 квітня 2016 року про виправлення описки, стягнуто з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_4, аліменти на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 400 грн щомісячно, починаючи з 30 березня 2016 року до досягнення нею двадцяти трьох років - ІНФОРМАЦІЯ_6 року, з позбавленням права на утримання у разі припинення ОСОБА_6 навчання в учбовому закладі.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у сумі 551,20 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 07 липня 2016 року рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2016 року в частині стягнення судового збору змінено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 275 гривень 60 копійок.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що повнолітня ОСОБА_6 є донькою сторін у справі та навчається у навчальному закладі, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, а її батько - відповідач у справі, має можливість таку допомогу надавати, оскільки є працездатним, стан його здоров'я дозволяє йому нести аліментні зобов'язання. При цьому судом враховано, що відповідач має на утриманні неповнолітню дитину від другого шлюбу, на користь інших осіб аліменти не сплачує. Факт перебування батька відповідача на його утриманні в судовому засіданні не доведений. Також судом враховано, що позивачем не надано доказів про неможливість оплачувати навчання її доньки, не надано доказів щодо неотримання стипендії в учбовому закладі. З урахуванням вимог статті 88 ЦПК України судом стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 551 гривня 20 копійок.

Доводи касаційної скарги про те, що у нього відсутня можливість надавати допомогу, про яку заявлено позивачем, а позивач має можливість надавати допомогу доньці самостійно, не знайшли свого підтвердження з наступних підстав.

Так, як установлено судами попередніх інстанцій, сторони з 11 серпня 1995 року по 20 червня 2006 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилася донька сторін ОСОБА_6, яка на дату звернення до суду досягла повноліття.

ОСОБА_6 значиться зареєстрованою у АДРЕСА_1.

З 01 вересня 2015 року ОСОБА_6 навчається в Державному бюджетному професійно-освітньому учбовому закладі Ростовської області "Новочеркаський коледж промислових технологій та управління" на денній формі навчання за рахунок бюджету за направленням підготовки (спеціальності) 23.02 01 Організація переводом та управління на транспорті (за видами).

Термін навчання складає з 01 вересня 2015 року по 30 червня 2020 року.

Відповідач ОСОБА_5 перебуває у другому шлюбі з ОСОБА_8, від сумісного проживання з якою має неповнолітню дитину ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 і яка знаходиться на його утриманні, та які проживають за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідач ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_8 є працездатними за віком та станом здоров'я, але не працюють.

Згідно з відомостями з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів та утримання податків ОСОБА_5 та ОСОБА_8 за період з 01 січня по 31 грудня 2015 року у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків відсутня інформація про їх доходи.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції позивачем були надані документи про те, що їх з відповідачем дочка навчається на очній формі навчання, отримує стипендію у розмірі 535 рублів, проживає у гуртожитку. Вартість проживання у гуртожитку складає 400 рублів. Крім того, ОСОБА_9 додатково навчається на платній основі, що підтверджується квитанцією про сплату нею 3 000 рублів.

Відповідач ОСОБА_5 має батька ОСОБА_10, який перебуває на "Д" обліку в Комунальній медичній установі амбулаторія № 3 загальної практики-сімейної медицини та потребує постійного прийому лікарських препаратів, проживає разом з дружиною окремо від відповідача за адресою:, АДРЕСА_3.

Позивач ОСОБА_4 також має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_11 і батьків, які згідно із довідкою від 21 квітня 2016 року проживають з нею.

Статтею 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 6 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України (v0003700-06) при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Такий обов'язок поширюється на обох батьків за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Мати повнолітньої дочки (позивачка по справі) добровільно надає своїй дочці матеріальну допомогу.

Виходячи із установлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення аліментів з відповідача на період навчання доньки.

Визначаючи розмір аліментів, суди взяли до уваги матеріальний стан як позивача, так і відповідача, врахували, що відповідач зобов'язаний та має можливість надавати матеріальну допомогу доньці, яка продовжує навчання, оскільки є працездатним, має задовільний стан здоров'я, та дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі з урахуванням обставин, викладених у статті 182 СК України в розмірі 400 гривень на місяць.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2016 року у частині, яка не змінена апеляційним судом, та рішення Апеляційного суду Донецької області від 07 липня 2016 року залишити без змін.