розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор" про витребування майна, за касаційними скаргами представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Гриценка Володимира Володимировича - Кобця Олега Володимировича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 лютого 2017 року,

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з цим позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 16 грудня 2015 року між нею та Публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" (далі - ПАТ "Банк Михайлівський") був укладений кредитний договір № 200410849, за яким вона отримала у користування кредитні кошти в сумі 16 398 грн на строк до 16 грудня 2017 року, з оплатою процентів за ставкою 0,0001 % річних, щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3 %, починаючи з 5 місяця дії кредитного договору та інших плат.

Позивач зазначила, що 25 травня 2016 року вона отримала від ПАТ "Банк Михайлівський" письмове повідомлення про зміну кредитора за вказаним кредитним договором, відповідно до якого права вимоги, що належали банку були передані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Плеяда" (далі - ТОВ "ФК "Плеяда") та повідомлення від останнього про послідуючу зміну кредитора на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор" (далі - ТОВ "ФК "Фагор"), відповідно до укладених між вказаними юридичними особами договорів факторингу. Враховуючи отримані повідомлення, вона здійснила дострокове повне погашення заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ "ФК "Фагор" та отримала від останнього довідку про відсутність кредитної заборгованості.

ОСОБА_4 зазначає в позові, що на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ознайомилася з інформацією про те, що погашення заборгованості за кредитним договором необхідно здійснювати не на користь ТОВ "ФК "Фагор", а на користь ПАТ "Банк Михайлівський", оскільки 30 травня 2016 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на підставі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", визнав нікчемним договір факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, укладений між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "ФК "Плеяда".

Тому позивач вважає, що ТОВ "ФК "Фагор" є неналежним кредитором за кредитним договором від 16 грудня 2015 року № 200410849, та відповідач набув у власність кошти, направлені нею на дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, без достатньої правової підстави, які, крім іншого, як вона вважає, вибули з її власності поза її волею та в силу обставин передбачених підпунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, враховуючи, що попередній кредитор - ТОВ "ФК "Плеяда" не мало правових підстав відчужувати на користь відповідача права вимоги до неї за вказаним кредитним договором, а вона не знала та не могла знати про вказані обставини.

У зв'язку з чим позивач просила суд визнати ТОВ "ФК "Фагор" неналежним кредитором за кредитним договором від 16 грудня 2015 року № 200410849; витребувати у ТОВ "ФК "Фагор" на її користь грошові кошти у розмірі 12 137,70 грн; стягнути з ТОВ "ФК "Фагор" на її користь суму судового збору у розмірі 1 102,40 грн.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 14 лютого 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор" про витребування майна відмовлено.

У касаційних скаргах представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Гриценка В.В. - Кобець О.В. та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просять скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли обґрунтованого висновку про те, що договір факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, укладений між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "ФК "Плеяда" є дійсним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та немає жодного рішення суду, що набрало чинності, та яким би встановлювалась недійсність вказаного договору факторингу.

Доводи касаційних скарг про те, що недійсність договору прямо встановлена законом, а також результатами проведеної Фондом перевірки щодо нікчемності договору № 1905, що відображені в наказі уповноваженої особи Фонду від 30 березня 2016 року № 37, не знайшли свого підтвердження з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16 грудня 2015 року між ОСОБА_4 та ПАТ "Банк Михайлівський" був укладений кредитний договір № 200410849, згідно з яким позивач отримала кредит в сумі 16 398 грн на строк з 16 грудня 2015 року по 16 грудня 2017 року.

19 травня 2016 року ПАТ "Банк Михайлівський" відступив на користь ТОВ "ФК "Плеяда" права вимоги до позивача за кредитним договором від 16 грудня 2015 року № 200410849 відповідно до договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та реєстру прав вимог від 19 травня 2016 року № 1.

У подальшому ТОВ "ФК "Плеяда" отримані права вимоги за кредитним договором від 16 грудня 2015 року № 200410849 відступило новому фактору ТОВ "ФК "Фагор", згідно з договором факторингу від 20 травня 2016 року № 1 та реєстру прав вимог від 20 травня 2016 року № 1.

На виконання вимог ст. 1082 ЦК України 20 травня 2016 року позивачу були направлені повідомлення від ПАТ "Банк Михайлівський" про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від 16 грудня 2015 року № 200410849 на користь ТОВ "ФК "Плеяда" та від ТОВ "ФК "Плеяда" про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від 16 грудня 2015 року № 200410849 на користь ТОВ "ФК "Фагор".

05 серпня 2016 року ОСОБА_4 в повному обсязі здійснила виконання зобов'язань за кредитним договором від 16 грудня 2015 року № 200410849, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі всієї заборгованості, що склало 12 137, 70 грн на поточний рахунок ТОВ "ФК "Фагор".

Відповідно до довідки, виданої ОСОБА_4 ТОВ "ФК "Фагор", заборгованість позивача за договором від 16 грудня 2015 року № 200410849 станом на 05 серпня 2016 року погашена в повному обсязі та даний договір закритий.

Однак, позивач, вважаючи що ТОВ "ФК "Фагор" є неналежним кредитором за кредитним договором від 16 грудня 2015 року № 200410849, а кошти, які були перераховані нею на користь відповідача підлягають поверненню, оскільки вибули з її володіння у силу обставин передбачених п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, враховуючи, що згідно з повідомленням, здійсненим 30 травня 2016 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на своїй офіційній Інтернет-сторонці, договір факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, укладений між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "ФК "Плеяда" визнаний нікчемним на підставі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", звернулась до суду з позовними вимогами про визнання ТОВ "ФК Фагор" неналежним кредитором та витребування на її користь коштів в розмірі 12 137, 70 грн, сплачених нею з метою дострокового погашення зобов'язань за договором кредиту, на підставі ст. 1212 ЦК України

Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства щодо форми, змісту, сторін цих договорів.

Розділ 1 книги п'ятої ЦК України (435-15) регулює загальні положення про зобов'язання.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Недійсність договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, укладеного між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "ФК "Плеяда" прямо не встановлена законом та немає жодного рішення суду, що набрало чинності, та яким би встановлювалась недійсність вказаного договору факторингу.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, презумпція правомірності правочину, закріплена ст. 204 ЦК України, означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватись, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин).

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (в тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

Отже, виходячи з наведеної норми закону, слід дійти висновку, що норми вказаного вище закону не наділяють Фонд (уповноважену особу) правом визнавати правочини нікчемними, оскільки Фонд лише повинен забезпечити проведення перевірки правочинів неплатоспроможного банку на предмет виявлення серед них нікчемних.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2017 року, у справі за позовом ТОВ "ФК "Плеяда" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський", Ірклієнка Ю.П., за участю третіх осіб - ПАТ "Банк Михайлівський", ОСОБА_8 про визнання протиправними дій, скасування наказу та розпорядження, адміністративний позов повністю задоволено та визнано протиправними дії та рішення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнка Ю.П. щодо встановлення нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, укладеного між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "ФК "Плеяда", поновлення відображення обліку у балансі ПАТ "Банк Михайлівський" кредитних договорів, права вимоги, за якими були відступлені ПАТ "Банк Михайлівський" на користь ТОВ "ФК "Плеяда" на підставі договору факторингу від 19 травня 2016 року.

Скасовано наказ уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнка Ю.П. від 30 травня 2016 року № 37 "Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (в тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними".

Скасовано розпорядження уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнка Ю.П. від 01 червня 2016 року № 9 "Про відновлення договорів в ПО АБС Б2 Банку".

За таких обставин, доводи щодо нікчемності правочину не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки спростовуються вказаними вище судовими рішеннями.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Гриценка Володимира Володимировича - Кобця Олега Володимировича відхилити.