Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В.,

Леванчука А.О.,

Ступак О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним правочину, за касаційною скаргоюОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року,

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом в якому просив визнати недійсним правочин - позовну заяву ОСОБА_5 до Святошинського районного суду м. Києва від 23 серпня 2013 року "Про визнання права власності на спадкове майно" у справі № 759/12914/13ц, оскільки він як колишній цивільний чоловік померлої ОСОБА_6 є спадкоємцем її майна.

Відповідачем ОСОБА_5 (яка була рідною сестрою померлої у 2005 році ОСОБА_6.) у 2013 році подано до суду позовну заяву про визнання за нею права власності на спадкове майно.

Він вважає що відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України позовна заява ОСОБА_5 від 23 серпня 2013 року є правочином, а тому на підставі ст. ст. 203, 213 ЦК України просить його (позов-правочин) визнати недійсним.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року, рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове рішення, про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позовна заява не може бути правочином, в розумінні ст. 202 ЦК України, оскільки особа звертається за захистом своїх порушених, оспорюваних або не визнаних прав, а не укладає угоду з судом.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дана правильна оцінка.

Зі змісту рішення судів і доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.